5 грудня у Тернополі розпочався 8-й Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Тепер шедеври світової кінодокументалістики зможуть переглянути студенти тернопільських вузів.
Графік переглядів:
14.12.2011, 16/00 год. - Тернопільський національний економічний університет - "Поза зоною досяжності"
15.12.2011, 16/00 год - Тернопільський національний технічний університет - "Вулканівка: після великого кіно"
16.12.2011,16/00 год - Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя- "Банзай Шанхай!"
Регіональний представник Мандрівного фестивалю: ТМГО «Адаптаційний чоловічий центр». Партнер фестивалю у показах в студентській аудиторії ТО МГО «Спілка Молодіжного Самоврядування»
Поза зоною досяжності
Якуб Стожек / Польща / 2010 / 30’
Спеціальний приз від Національної спілки
кінематографістів України «за надзвичайну безпосередність оповіді».
Більшу частину свого життя Клаудія і Кароліна
росли без матері. Через важку ситуація в сім'ї сестрам довелося стати більш
відповідальними і незалежними, ніж інші підлітки. Дівчата вражаюче зрілі, вони
вирішують свої проблеми, підтримують одна одну за будь-яких обставин. Перед
початком дорослого життя вони роблять іще одну спробу відновити сімейні
стосунки, якими батьки нехтували багато років. Але це не так просто...
Вулканівка: після великого кіно
Гедре Бейнорюте /Литва, 2005, 50/
Вулканівка – бідне, забуте Богом і людьми село
в кримському степу. Втім, ця місцина дуже пожвавилася, коли знімальна група
знаменитого литовського режисера Шарунаса Барти жила тут протягом майже двох
років, знімаючи фільм «Семеро людей-невидимок». Режисерові допомагали більшість
місцевих мешканців. Але «велике кіно» закінчилося й навряд чи повернеться
знову. Життя Вулканівки потекло звичним річищем. Та не для всіх. Режисер фільму
Гедре Бейнорюте зі своєю знімальною групою приїхала до Вулканівки дев'ять
місяців потому. В її документальному фільмі люди говорять про свій
«кінематографічний» досвід з великим запалом. Вони розповідають, як усе було
насправді та як це відрізняється від їхнього уявлення про кіно. Різні настрої
та відкритість людей перед камерою вплітаються в життя Вулканівки з його
повсякденними справами на кшталт годівлі корів, походу на закупи до єдиного
магазину «Продукти» чи збору металобрухту.
Банзай, Шанхай!
Юрате Самуліоніте / Литва (Lithuania) / 2010 / 27’
Приз глядацьких симпатій «за нестримний оптимізм».
«Банзай, Шанхай!» – це іронічний короткометражний документальний фільм про старий бідний район біля центру Вільнюса, що називається Шніпешкес, але також відомий як Шанхай. Фільм змальовує парадоксальну ситуацію, коли в самому центрі литовської столиці розкинулося справжнісіньке село зі своєю багатонаціональною (литовці, росіяни, поляки, цигани) громадою. Режисерка також намагається з’ясувати походження «альтернативної» назви району – Шанхай. У фільмі один за одним постають портрети мешканців Шніпешкесу з їхніми власними правилами, любов’ю, звичками й гріхами. Більшість із них живуть минулим, старанно плекаючи спогади про свою молодість. Сучасні хмарочоси займають місце старих дерев'яних будинків, і ніхто не знає, що чекає на місцевих «персонажів».
Немає коментарів:
Дописати коментар