середа, 14 грудня 2011 р.

8 Docudays UA відвідає тернопільські університети


5 грудня у Тернополі розпочався  8-й Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини  Docudays UA. Тепер шедеври світової кінодокументалістики зможуть переглянути студенти тернопільських вузів.


Графік переглядів:
 14.12.2011, 16/00 год. - Тернопільський національний економічний університет - "Поза зоною досяжності"
15.12.2011, 16/00 год  -  Тернопільський національний технічний університет - "Вулканівка: після великого кіно"
16.12.2011,16/00 год   -  Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя-  "Банзай Шанхай!"
Регіональний представник Мандрівного фестивалю: ТМГО «Адаптаційний чоловічий центр». Партнер фестивалю у показах в студентській аудиторії ТО МГО «Спілка Молодіжного Самоврядування»


Анонси фільмів:

Поза зоною досяжності

Якуб Стожек  / Польща / 2010 / 30’
Спеціальний приз від Національної спілки кінематографістів України «за надзвичайну безпосередність оповіді».
Більшу частину свого життя Клаудія і Кароліна росли без матері. Через важку ситуація в сім'ї сестрам довелося стати більш відповідальними і незалежними, ніж інші підлітки. Дівчата вражаюче зрілі, вони вирішують свої проблеми, підтримують одна одну за будь-яких обставин. Перед початком дорослого життя вони роблять іще одну спробу відновити сімейні стосунки, якими батьки нехтували багато років. Але це не так просто...

Вулканівка: після великого кіно

Гедре Бейнорюте /Литва, 2005, 50/
Вулканівка – бідне, забуте Богом і людьми село в кримському степу. Втім, ця місцина дуже пожвавилася, коли знімальна група знаменитого литовського режисера Шарунаса Барти жила тут протягом майже двох років, знімаючи фільм «Семеро людей-невидимок». Режисерові допомагали більшість місцевих мешканців. Але «велике кіно» закінчилося й навряд чи повернеться знову. Життя Вулканівки потекло звичним річищем. Та не для всіх. Режисер фільму Гедре Бейнорюте зі своєю знімальною групою приїхала до Вулканівки дев'ять місяців потому. В її документальному фільмі люди говорять про свій «кінематографічний» досвід з великим запалом. Вони розповідають, як усе було насправді та як це відрізняється від їхнього уявлення про кіно. Різні настрої та відкритість людей перед камерою вплітаються в життя Вулканівки з його повсякденними справами на кшталт годівлі корів, походу на закупи до єдиного магазину «Продукти» чи збору металобрухту.

Банзай, Шанхай!

Юрате Самуліоніте / Литва (Lithuania) / 2010 / 27’
Приз глядацьких симпатій «за нестримний оптимізм».
«Банзай, Шанхай!» – це іронічний короткометражний документальний фільм про старий бідний район біля центру Вільнюса, що називається Шніпешкес, але також відомий як Шанхай. Фільм змальовує парадоксальну ситуацію, коли в самому центрі литовської столиці розкинулося справжнісіньке село зі своєю багатонаціональною (литовці, росіяни, поляки, цигани) громадою. Режисерка також намагається з’ясувати походження «альтернативної» назви району – Шанхай. У фільмі один за одним постають портрети мешканців Шніпешкесу з їхніми власними правилами, любов’ю, звичками й гріхами. Більшість із них живуть минулим, старанно плекаючи спогади про свою молодість. Сучасні хмарочоси займають місце старих дерев'яних будинків, і ніхто не знає, що чекає на місцевих «персонажів».



Немає коментарів:

Дописати коментар