пʼятниця, 5 грудня 2014 р.

Про волонтерство на фестивалі DocudaysUA у Тернополі

       Щорічно 5 грудня відзначається міжнародний день волонтера. Цьогорічна команда волонтерів, без якої 11 мандрівний фестиваль документального кіно про права людини DocudaysUA у Тернополі був би не можливий.
Вітання всім волонтерам, які допомогли організувати покази фільмів у Тернополі, а саме Марія Іщенко, Оксана Маланчук, Катя Грема, Іра Вівчар, Юлія Ковальчук, Юра Роздобюдко, Василь Ханас та Юлія Іванчук. 
І трохи слів про фестиваль від самих волонтерів.



"Навчання волонтерів перед фестивалем проходило під хорошу каву і хороший настрій. Час від часу воно переривалося на жарти та обговорення політичної ситуації в країні, чи ще щось такого плану"
Ігор Білик




"Спочатку здавалося, що все проти цього показу. Глядачі затрималися, проектор вперто показував трапецію і навіть захлопнулися двері офісу. А ми їх і ножем і ложкою, і силою.... і силою думки) Але дякувати Богу все владналося і чудовий фільм про дівчинку Лізу переглянули ті, кому це було дуже потрібно."
Іванчук Юлія
"Мандрівний фестиваль документальних фільмів про права людини DocudaysUA став справжнім відкриттям не лише для сучасних кінорежисерів, а й для молоді, яка готова до потоку свіжих думок та емоцій. У кінострічках втілені найважливіші проблеми, які кожен зрозуміє та буде здатним винести урок для себе. Після перегляду фільмів безперечно можна зрозуміти, що усе можливо. Головне - віра і непереборне бажання змінити своє життя на краще."
Марія Іщенко


"Я дуже задоволей, що приєднався до організації фестивалю "DocuDaysUA" в Тернополі, до цього, нажаль, я не чув про цей фестиваль.
Було дуже приємно бачити велику кількість людей, на відкритті, в галерії Бункермуз. Були люди, як молодого віку, так і середнього, вони з захопленням дивилися зі стрічки, були присутні, як і сміх, так і сльози.
Дякую авторам стрічок, проекту "DocuDaysUA", та Ігорю Білику, Юлі Іванчук і Володимиру Ханасу за те, що запросили мене взяти участь у цьому чудовому проекті."
Юрій Роздобудько

Під час перегляду фільму: Євромайдан, чорновий варіант можна було спостерігати за однаковими емоціями, переживаннями та спогадами річної давності. Це не просто фільм, а історія реальної країни та реальних людей, і ми ще насправді є частинкою цієї історії, хоч інколи забуваємо за рутинними справами, а цей показ дав нагоду повернутись назад у часі. Після фільму за імпровізованим столом із "майданівськими канапками" та чаєм без цукру незнайомі люди ділилися між собою особистими спогадами про те як все починалося. Як це повпливало на їхнє особисте життя. Думаю що фільм та канапки з чаєм та розмова були вражаючою рефлексією, усвідомленням себе, як частинки чогось нового...
Василь Ханас

Немає коментарів:

Дописати коментар