вівторок, 18 серпня 2015 р.

Вісті з передової від групи «Схід та Захід єдині». Марш-прорив на Опитне, «Шахту» та Піски Рейд № 10


Впродовж ранку 17 серпня 2015 року активісти волонтерської групи громадської організації "Схід та Захід єдині"   розгрузили «транспорт фуру» десятого рейду що прибула на базу у Донецькій області. А після обіду  Володимир Авдєєв, Ігор Крочак здійснювали планове довезення вантажів до передової на бойових позиціях наших військ у Пісках, Карлівці, Водяному, Опитному і на шахті Путилівська біля населеного пункту Бутовка, а проїзджали Нетайлове, Невельське та інші .
Вантажі з десятого рейду нашої гупи виявились ой як потрібними на фронті нашим хлопцям. Предачі того дня: мінеральна вода, фірмова "Тушонка Козацька", домашні закрутки, свіжі овочі, маскувальні сітки і багато чого іншого. У Пісках екпаж на відмінно справився з завданням. Кругом  нам дякували представники усіх з’єднань Сухопутних військ Збройних Сил України, та інших підрозділів у яких ми побували. Усім нашим симпатикам, помічникам та благодійникам вони передали велике солдатське спасибі за небайдужість і підримку, та вітання.


























Прориви у Піски та Опитне вже стали звичним ділом для екіпажів нашої групи. Я вже неодноразово писав про вмілі автомобільні марш-кидки наших екіпажів до передових позицій у Пісках та Опитному під керівництвом Едуарда Хатмулліна та Василя Конька. А 17 серпня  з Володимиром Авдєєвим я побував вперше в Опитному і на шахті Путилівська біля населеного пункту Бутовка, а ще на правому фланзі наших військ між Водяним та Пісками. Складість полягає в тому що як і по дамбі у Пісках по дорозі від Водяного до Опитного і далі до шахти Путилівська біля населеного пункту Бутовка потрібно «летіти» на швидкості не менш ніж 120 кілометрів на годину. Дорога на деяких ділянках повністю прострільна. Підтвердженням цього є перед самою шахтою Путилівська ряд підбитих остовів військових машин (ГАЗ-66 та КРАЗа).




































 Там перед самим виходом з грунтовки на пересічення траси на Донецький аеропорт якраз найнебезпечніше місце, оскільки воно на повній видноті у секторі прямого вогню противника. Одразу ж по сходу з бетонки величезна вирва від снаряду, чи то яма, яка після дощу-зливи повна води. Влетіти на повній швидкості в такий «сюрприз» означає зробити собі самому повний вирок. Тільки майстерність водіння допомагає уникнути смертельної небезпеки. Володимир Авдєєв по «афганськи», оскільки є ветераном тієї війни, впевнено та рішуче провів наш легендарний бусик «Балу» по цьому шляху. Я ж в цей час з правого сидіння яке було в напрямку на шахту зі сторони противника «лупашив» затвором фотокамери в бік аеропорту і на обєкти підбитої військової техніки. Ще мить і ми домчали до наших друзів і підопічних військових. Радості не має меж.











Володя коротко і чітко промовив дивлячись в очі наших воїнів:- Я ж казав що прибуду...Вигружаємось. Починаються важкі постріли «арти», десь зовсім недалеко. Чути навіть «стрілкотню» ближнього бою-перестрілки. Назад тим же шляхом, з під асфальту стирчить то там то сям, арматура з понівеченої дороги. Налетиш на неї, і вважай що ти вже приїхав... На важкій польовій дорозі прямо в прострільній зоні залітаєм в велику яму  колабаню. Трохи засіли, йдем юзом, вигрібаєм на сухе чуть не застрягнувши. І тільки тоді я перевів подих...Отака то наша волонтерська їзда. Та ми і не думаєм зупинятись, нашим військовим без допомоги волонтерів було б дуже важко.


Для усіх тих хто хоче допомогти волонтерській групі «Схід та Захід єдині» подаю наші реквізити для перерахунку коштів: громадська організація "СХІД ТА ЗАХІД ЄДИНІ" .47100 Тернопільська обл. м.Шумськ вул Волинська 4
р/р 26001070100010,МФО 300142,код ЕДРПОУ 39783360,ПАТ "Укрінбанк".

Детальніше про рейди, і допомогу частинам читайте на нашій сторінці https://www.facebook.com/profile.php?id=100009348268812 і у інших українських ЗМІ.
Ігор Крочак, прес-секретар і координатор волонтерської групи, громадської організації "Схід та Захід єдині" із співпраці з засобами масової інформації (фото автора).
17 серпня 2015 року

P.S.  В Піски підвозимо двох бійців один з яких повертається з госпіталя на позиції,  на зворотньому шляху також двох, їдуть за деталями в Красноармійськ до своєї бойової техніки...Там мало хто їздить як не підвезти, а в групи девіз «Хто якщо не ми !». Так і їхали вчотирьох  хоча кабіна нашого авто розрахоана тільки на двох.

Немає коментарів:

Дописати коментар