середа, 28 жовтня 2015 р.

Голосування по-лановецьки

 Під час передвиборчої кампанії люди неохоче говорили про вибори, власне, -- вибір. У розмові з журналістом районної газети зізнавалися, що голосувати не підуть, оскільки втратили надію, що їхній голос здатен вплинути на результати, або ж кандидати, за котрих готові проголосувати, взмозі щось змінити в їхньому містечку, селі, районі, тим паче -- області. Багато нарікань було на незрозумілу систему виборів по-новому: наче до Верховної Ради обираємо кандидатів за партійними списками.
Але ж місцеві вибори тим-то й характерні, що виборці обирають не партії, а степанів, іванів, оксан, які живуть з ними по сусідству, з якими щодня вітаються, мають спільні інтереси, справи, і до яких будь-коли сміливо можуть звернутися з проханням, пропозицією, зауваженням, порадою, нагримати, врешті-решт, за бездіяльність...
  Нині ж розділили людей провінції на партійних "ляльок", котрими можна управляти. Називають тих ляльок "командою" і гребуть туди всіх, кого встигли спіймати першими, поки їх не перехопили опоненти. Аналізуючи списки кандидатів до рад різних рівнів, ланівчани з упевненістю говорили, що справді ідейних партійців там одиниці. Кажуть, якщо кандидатам можуть довіряти, то партія не підходить, партія -- більш-менш дієва, то кандидати від неї -- випадкові люди. А підрахунок голосів то й зовсім завів простого виборця у ліс. Раніше було, що переможця місцевих виборів визначали за кількістю набраних голосів, то нині ж -- за відсотками в арифметиці ділення...

  Для мене, як редактора районної газети, важливо було подати інформацію у нашій газеті різнопланову, адже читач має право на вибір. Важливо, що наше видання аполітичне, безпартійними є й члени колективу, тому пріоритетів для будь-яких політсил не було. Натомість партійні лідери піарились, здебільшого, у своїх одноденних газетах, інформаційних листівках, на білбордах, які, відверто кажучи, дратували суспільство більше, аніж приваблювали. Виборчі комісії за оприлюднення у друкованих ЗМІ даних про кандидатів та іншу важливу для виборця інформацію не надто переймалися, оскільки на ці цілі ЦВК передбачила їм мізерні кошти, а місцевим бюджетам розкошелитися особливо й нема з чого. Тож дещо нам, на прохання читачів, доводилося публікувати на правах соціальної реклами, хоча у попередні роки виборів цю площу газетних шпальт оплачували ОВК, ТВК та ін. комісії.
  Дані бліц-опитування, яке проводили журналісти "Голосу Лановечччини" свідчать, що партійні газети, які розповсюджуються безкоштовно, люди приймають із задоволенням, здебільшого, як сировину під розпал у грубці та ін. потреби. Разом з тим, бережніше ставляться до традиційних видань, котрі публікують тексти різних політичних сил, що дає їм можливість порівнювати, а також іншу буденну інформацію, до якої звикли і зможуть скористатися нею у повсякденні. Напрошується висновок, що газети під вибори -- це на зразок картопля з грибами, картопля з м'ясом, смажена картопля, пюре, деруни, але це всеодно -- картопля. Газети ж обласного чи районного масштабу (в даному випадку, під час виборів до місцевих рад) -- це своєрідний комплексний обід для читача -- інформаційна пожива на вибір.
  Друкуючи у своїй районці матеріали про важливість громадян участі у місцевих виборах, ми керувалися принципом: "Завтра всеодно настане, але яким воно буде -- залежить від кожного з нас". Розповсюджуючи інформаційний буклет-пам'ятку виборця, виготовлений ТМО "Нівроку" в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні, я зустрілася з багатьма містянами та жителями сіл. На жаль, не можу похвалитися великою кількістю фотофактів із цих зустрічей з певних об'єктивних причин. Коли веду розмову -- все добре, люди сприймають цілком адекватно, виливають всі свої болі журналістові, журяться тим зашморгом на їхніх шиях, який закинув їм нинішній уряд, шукають відповіді на свої запитання, просять сприяння, питають поради. Але коли прошу сфотографуватися, відмовляються, мовляв, закинете в Інтернет, а там -- "хто його зна, де нас використають"...
  Очевидно, це свідчить про зневіру простого люду. Глибоку зневіру й розчарування. Практично у всіх та у всьому. На жаль. Бо саме така байдужість українців вигідна нашим ворогам -- і зовнішнім, і багатьом внутрідержавним. Нинішню убогість населення політики пов'язують з різними чинниками: ті, що при владі, -- з воєнними діями на сході, а відкриті опозиціонери й "замасковані любі друзі" -- з недолугою політикою влади... Зневіра українців у тому, що ось-ось заживемо по-новому, штовхає одних -- на пошуки заробітків за кордоном, інших, котрим справді не байдужа доля їхньої Батьківщини і які не хочуть її залишати, -- на бунт. І хто зна, чи не назріває новий майдан. Але знову ж таки: мудрі лідери демонструють, що згуртована громада взмозі вирішувати питання, а інші користуються порожніми гаслами й безперервною критикою у бік опонентів, використовуючи малообізнаний електорат з метою дестабілізувати і без того стривожене суспільство. До того ж, такі маніпуляції притаманні, зазвичай, аксакалам політикуму.
  Однак, єдність і прагнення змін у Ланівцях активно демонструвала молодь, учасники АТО. Хоча б тим, що організовували й брали участь у різного роду патріотичних акціях, зокрема, й щодо очищення міста від сміття, а також флеш-мобах на підтримку молодих кандидатів на виборах, відвідувала засідання сесій районної та міської рад...
  Варто також зауважити, що старше покоління на Лановеччині, як правило, не ігнорує виборів: після церкви -- шнурочком до дільниць. Отримавши бюлетені, ще довго вивчали їхній зміст перед тим, як зайти у кабінку для голосування. Із задоволенням ішли на вибори діти з батьками чи дідусями-бабусями: їх цікавив сам процес "поставити галочку" і вкинути кольорові папірці в урну. Менш активною була молодь до 20-ти (або не приїхали з міст, де навчаються, або ж поспішали на навчання з торбами, дехто відверто зізнавався, що не знає, за кого голосувати, бо "батьки кажуть, що у списках є старі кадри із сумнівною репутацією"). Молодь від 20 до 40 йшла на вибори охочіше, оскільки багато знайомих їхнього віку балотувалися. Здебільшого, цей контингент голосував у другій половині дня.
   Загалом, як відомо, Лановецький район забезпечив найбільшу явку виборців по Тернопільщині -- 79,2%.
  Вважаю, що і моя заслуга, як голови районної організації ВУТ "Просвіта" ім.Т.Шевченка, а також волонтера з відзнакою Патріарха Київського і всієї України Філарета "За жертовність і любов до України", в цьому також є.

Наталя Гамера, координатор коаліції "За чесні вибори" у Лановецькому районі .

Немає коментарів:

Дописати коментар