субота, 9 липня 2016 р.

Агнону в Бучачі відкрито пам'ятник

26 червня у Бучачі відкрито пам’ятник донедавна єдиному літератору-нобеліанту, народженому в Україні,Шмуелю Йосефу Чачкесу – Аґнону. Подію було приурочено до 50-річчя від отримання Нобелівської премії письменникові, який народився та провів свої молоді літа у місті над Стрипою, - пише сайт Золота пектораль.

У церемонії відкриття пам’ятника взяли участь: родина меценатів Бекер із німецького міста Реґенсбурґ, завдяки якій виготовлено бронзове погруддя Аґнона, а також: професор Чернівецького національного університету, літературознавець та перекладач Петро Рихло,  голова Тернопільського осередку НТШ професор Михайло Андрейчин, німецька художниця Гельґа фон Льовеніх, міський голова Йосип Мосціпан, численні мешканці Бучача та гості міста.

Як зауважив у своїй прекрасній промові Петро Рихло, сьогоднішня подія у Бучачі має загальнонаціональний, і навіть – міжнародний вимір. Поява пам’ятника геніальному єврейському письменнику у Бучачі свідчить про те, що ми спроможні увібрати до національного культурного спадку творчість митців інших етносів, історично вкорінених в Україні. Цей пам’ятник, за словами пана Рихла – найкраща відповідь агресивній кремлівській пропаганді, яка малює перед світом образ України, як фашистської країни.

До честі небайдужих мешканців Бучача варто визнати – пам’ять про свого геніального земляка, який прославив їхнє місто у світах, тут належним чином вшановано.  Будинок, у якому народився літератор, кілька років тому позначено бронзовою меморіальною дошкою. Вулиця, на якій він стоїть, нині носить ім’я письменника. Минулоріч тут було створено Літературний центр імені Аґнона, метою якого є повернення літературної ідентичності Бучачу через популяризацію його творчості. І от, нарешті, навпроти історичного будинку Агнона постало його бронзове погруддя. Воістину –  «Благословенне серед міст місто Бучач…» 

Тож можна вважати, що повернення Аґнона до рідного йому Бучача відбулося – у бронзі. На черзі – його повернення у книжках.

Аґнон все своє життя спрагло шукав шлях повернення до «Святого міста Бучача», яке залишилося у його пам’яті та мріях з дитячих років – і не знаходив.  Врешті-решт цей постійний пошук і постійна самотність, незустріч з рідним краєм та його мешканцями стали лейтмотивом його життя. Їх закодовано й у літературному псевдо Шмуеля Йосефа Чачкеса – «Аґнон», що можна перекласти як «самотній», «покинутий».

Гадаю, оте справжнє, омріяне ним повернення залежить зараз не від фатуму долі, і не від геополітичних чинників. Воно – за великим рахунком – залежить нині ВІД НАС З ВАМИ, ПАНІ ТА ПАНОВЕ.

Повернення  Аґнона відбудеться, якщо до Бучача, до України повернуться його книжки і ми їх прочитаємо. Наразі мусимо визнати, що з’явилися лише перші переклади його чисельних творів українською. І їхня читацька аудиторія наразі є не надто чисельною: ані у столицях, ані у провінціях.

 А прочитати Аґнона українцям варто… Тож ми – ще на початку довгого шляху культурного становлення, як європейської освіченої нації.

Якщо читачі «Золотої Пекторалі» виявлять інтерес до життєвого шляху та творчості нашого славетного земляка, адресую їх до свого давнього вже нарису «Втрачені та віднайдені світи Агнона», розміщеного на сайті «Гельсінеської ініціативи-ХХІ»  http://21.helsinki.org.ua/index.php?id=1388592113
Фото Любові Левицької

Немає коментарів:

Дописати коментар