Знову сном не похмелишся вранці.
Як нелегко на власній землі
Залишатися вічним повстанцем.
Десь колись лоскотали жита
Голі п’ятки. Сміялися роси.
А міста – ці безжальні міста
Не прощають не впущену осінь.
Глянуть роки в приціл СВД –
Усміхнися й скажи: шепелява,
Зачекай. Хоч грішив де-не-де,
Що захочеш бери у заставу.
Не заставлю лише щирий сміх,
Біль у серці і право засранцям
Дати в писок, бо я вже так звик
Залишатися вічним повстанцем.
Дяка Олегу Ущенку за "наводку" та знимку із Всемережжя
Немає коментарів:
Дописати коментар