«Так, ми відходимо, як тіні, і мов колосся з-під коси, в однім єднаєм голосінні свої самотні голоси»
В. Стус
В суботу 28 червня 2025року помер поет, колишній політв’язень Ігор Калинець. Про цю прикру подію почув ще того самого дня і зразу ж повідомив брату Миколі. Востаннє бачились з Ігорем у 2016 році у Львівській міській раді під час відзначення роковин УГГ. Виглядав ще досить добре, правда був з палицею, на що ми жартома запитали, чи не для солідності і він усміхаючись відповів, що так. Після недовгої розмови він ще подарував нам свою свіжу книжку «Молімось зорям дальнім», написану прозою, бо вірші писати перестав. Від тоді промайнуло 9 років і за цей час не раз у нас виникало бажання поїхати до Львова і зустрітись з ним. Та не вийшло.