Володимир Мармус. Пам'яті Ігоря Калинця

«Так, ми відходимо, як тіні, і мов колосся з-під коси, в однім єднаєм голосінні свої самотні голоси»
В. Стус
В суботу 28 червня 2025року помер поет, колишній політв’язень Ігор Калинець. Про цю прикру подію почув ще того самого дня і зразу ж повідомив брату Миколі. Востаннє бачились з Ігорем у 2016 році у Львівській міській раді під час відзначення роковин УГГ. Виглядав ще досить добре, правда був з палицею, на що ми жартома запитали, чи не для солідності і він усміхаючись відповів, що так. Після недовгої розмови він ще подарував нам свою свіжу книжку «Молімось зорям дальнім», написану прозою, бо вірші писати перестав. Від тоді промайнуло 9 років і за цей час не раз у нас виникало бажання поїхати до Львова і зустрітись з ним. Та не вийшло.

Черговий рейс з "Ольвії" на Схід

Сьогодні 4 липня знаменитий жовтий бус вирушив в дорогу до наших воїнів. Волонтерський пункт "ОЛЬВІЯ" в селищі Дружба продовжує працювати в режимі 24/7. Щира подяка усім краянам, хто невтомно допомагає нашим відважним героям.

Світлина Івана Олексюка

"Назустріч сонцю". Покоління війни.

Презентація книжки Ростислава Новоженця

20 червня 2025 року в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці за сприяння Благодійного фонду «Україна – Русь» відбулася презентація книжки «Де нащадки катів мого народу? Факти з життя репресованої Ольги Гуцал» Ростислава Новоженця, відомого українського політичного і громадського діяча, який родом зі Львова.
У книзі подано життєпис членкині ОУН Ольги Гуцал з Тернопільщини, тітки автора, репресованої окупаційною радянською (московською) владою та реабілітованої на початку періоду Незалежності України. На основі архівних даних з її біографії порушено проблему щодо встановлення персональної відповідальності для колишніх працівників радянських органів безпеки за вчинені злочини проти української нації.

ГО "Центр "Бебіко" дякує

11 червня ПОДІЯ Відзначення 15-ої річниці створення ГО "Центр "Бебіко"" — це про світло, яке ми творимо разом.
IV INCLUSIVE FASHION DAY став не просто подією. Це було свято прийняття, тепла, підтримки і справжньої сили людських сердець. Коли на подіум виходить юнак з інвалідністю, тримаючи за руку українського ветерана — затамовуєш подих. Бо в цей момент народжується нова реальність: інклюзивна, людяна, наповнена любов’ю.
Цей день не відбувся би без великої команди добрих людей, які вклали в нього свою душу, працю й турботу. Щиро дякуємо кожному:

Християни у світі

Ми не молимося і не постимо як слід.  Ні, це не якась авторитарна вимога, але Господь ніколи не говорить про те, ЧИ ми молимося або постимо, але КОЛИ.  Ми надто добре пристосувалися до способу життя цього світу і його ненаситних вимог, щоб бути задоволеними з того, що ми вже не схиляємо свої коліна в молитві і не відмовляємося ні від чого навіть заради Божої справи. 
Порожні молитви, якими люди почасти моляться лише тому, що треба молитися, не тільки перекреслюють мету молитви, але й спотворюють її і легковажать словом "амінь".  Але чи є це причиною того, щоб забути, що наш Господь навчав молитви не як методу, а як певного змісту, що є у словах молитви?  

Турботи наших днів

Найлегший день у вашому житті – це "вчора". "Сьогодні" і "завтра" набагато важчі. Воістину це правда. Щойно день добігає кінця, як його труднощі починають пом'якшуватися у наших спогадах.
Сьогоднішній день сповнений викликів. Навіть прокинутися та розпочати день може бути важко. Буває важко вмовити себе переглянути новини, тому що... Новини завжди погані.  Хто хоче це чути. Літаки падають, машини потрапляють у ДТП, акції знецінюються, інфляція зростає, світ бореться, лідери сперечаються, а метеоролог... завжди помиляється. Хто хоче це чути? Прагнення знайти ідеальний баланс між роботою та домом, роботою та життям – це постійна проблема протягом дня. Іноді зрозуміти, що ти хочеш їсти, – це настільки велика проблема, що вона позбавляє нас самого задоволення від їжі.