Громадськість вимагає від депутатів оскаржити норми закону «Про захист суспільної моралі» в Конституційному суді.
Напередодні Дня Конституції під стінами Верховної Ради письменники та правозахисники провели літературну акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Незважаючи на важкі погодні умови, на боротьбу із цензурою вийшли письменники Сергій Жадан та Андрій Кокотюха, а також ключові фігури правозахисного руху Володимир Яворський, Володимир Чемерис та Костянтин Рєуцький.
Активісти Громадської кампанії проти встановлення цензури ЗМІ та творів мистецтва, що спеціально приїхали на акцію з різних регіонів України, виступили з вимогою оскаржити конституційність норм Закону «Про захист суспільної моралі». Біля стін Українського Парламенту були розгорнуті транспаранти з гаслами «ЗА СВОБОДУ вираження ПОГЛЯДІВ!» і «НІ ганебному закону про захист суспільної моралі!». За огорожею грізно вишикувалися люди в чорних балахонах з прорізами для очей, уособлюючи нову українську інквізицію, що викликало нарікання з боку правоохоронних органів.
Перед початком літературної акції правозахисники розповіли присутнім про небезпеку існування Закону «Про захист суспільної моралі» та закликали до рішучих дій задля його скасування. Свої слова вони підкріпили підписами під зверненням до голів парламентських фракцій. На думку правозахисних експертів, даний закон створює передумови для системних порушень свободи вираження поглядів в Україні та негативно впливає на міжнародний імідж країни.
Перед початком виступу Сергія Жадана активісти в чорних балахонах несподівано підійшли до учасників. Озброєні саперними лопатами, вони вивели відомого українського письменника до огорожі перед Верховною Радою та пояснили присутнім, що органи контролю на чолі з Національною Експертною Комісією готові взяти на себе зобов'язання й очистити сучасну культуру та ЗМІ від порнографії та пропаганди насильства. Після чого один з інквізиторів дав старт літературному дійству. Таким чином, організатори хотіли показати небезпеку встановлення тотального контролю української держави над ЗМІ та творами мистецтва.
У відповідь на це учасники літературної акції зробили рішучі кроки для збереження цінних зразків сучасної української літератури. Сергій Жадан, Ярослав Мінкін, Вано Крюгер і Андрій Сидоркін, скориставшись перепалкою між міліцією та людьми в балахонах, зникли в Маріїнському парку, де їм вдалося зарити літературний скарб, в якому зможуть зберегтися твори сучасних українських авторів. На думку письменників, таким чином твори, які відповідно до критеріїв НЕК і Закону «Про захист суспільної моралі» підлягають забороні, зможуть потрапити до рук вдячних нащадків, які не будуть знати сенсу слова «цензура».
Міліція сприйняла дії активістів як провокацію і зажадала негайного припинення заходу, пообіцявши організаторам належне покарання за порушення правопорядку.
Нагадаємо, що акція «Мистецтво очима цензора», далеко не перша ініціатива активістів у боротьбі з цензурою в Україну. 15 червня біля стін Секретаріату Президента вже пройшов «День добровільної здачі порнографічної продукції»
вимагає скасування закону «Про захист суспільної моралі» і припинення дії Національної експертної комісії. Разом з вимогою оскаржити конституційність норм закону «Про захист суспільної моралі» Віктору Януковичу піднесли велику коробку сірників, запропонувавши Президентові зробити вибір: знищити частину світової культурної спадщини, як це робили у фашистській Німеччині, або прислухатися до вимог правозахисників та культурних лідерів і оскаржити конституційність закону «Про захист суспільної моралі» в суді. Звернення активістів до Президента до цього часу залишається без відповіді.
Акція «Мистецтво очима цензора» відбулася в рамках Громадської кампанії проти встановлення цензури ЗМІ і творів мистецтва, яка адмініструється Правозахисним центром «Поступ» в партнерстві з Гельсінським фондом з прав людини (Варшава) за підтримки Інституту Відкритого Суспільства (OSI).
Партнерську підтримку акції надали Інститут «Нова демократія», Соціально-мистецька ініціатива «Взаємодія - Спільна дія Громада» і дискусійного кіноклубу соціально-психологічного кіно «ЧаплінКлуб».
Думки експертів:
Сергій Жадан: «Наші політики традиційно видають себе за консерваторів-традиціоналістів, намагаючись якимось дивним чином поєднати в своїх заявах європейський лібералізм із махровим совковим старовірством. З одного боку вони говорять про «європейські цінності», з іншого – демонтують намети на Майдані Незалежності та проводять обшуки в письменників. Тому вся ця їхня боротьба за моральність є таким собі випусканням пару, імітуванням активної діяльності з метою вирішення нагальних потреб. Найгірше те, що цей закон, як і кожен інший український закон, будь-якої миті може стати дієвим репресивним механізмом».
Володимир Яворський: «Жодна особа не може передбачити свою поведінку для того, щоби не порушувати закон про захист суспільної моралі. Тому, на нашу думку, Закон «Про захист суспільної моралі» не відповідає критерію якості, а тому потребує більш чіткого регулювання, щоби відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини. Представники Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі чи захисники суспільної моралі у дискусіях апелюють до захисту «національної безпеки», а не задовольняються лише захистом суспільної моралі. Проте не може не хвилювати розміщення знаку тотожності між поняттям «суспільна мораль» та «національна безпека», що може мати наслідком істотне обмеження свободи слова».
Костянтин Рєуцький: «Спроби державного регулювання суспільної моралі в тому вигляді, в якому воно існує у сучасній Україні – це суцільний популізм: спекулювання на домінуючих патерналістських настроях та загравання перед консервативно налаштованою більшістю. Регулювання суспільної моралі, безумовно, потрібне. Але роль держави в цьому процесі має бути зведена до мінімуму. Згідно із стандартами Європейського Суду, держава має повноваження втрутитися виключно у випадках, коли вираження поглядів митця, або журналіста несе реальну, а не гіпотетичну загрозу правам інших осіб. Ми можемо спостерігати, як у розвинутих демократичних країнах в останні десятиріччя акцент державного регулювання суспільної моралі невпинно змінюється з правового регулювання (заборон та покарань) в бік просвітництва та освіти. Саме таким шляхом має йти й Україна».
