Дякую продюсеру Volodymyr Khanas за класний фільм, це історії українських військових, які отримали важкі поранення, але не здалися. Вони продовжують жити, мріяти, будувати плани й надихати. Кожен кадр цього фільму – це свідчення сили духу, мужності та незламності.
Війна забрала у них багато, але не віру в себе. Вони доводять, що інвалідність – це не кінець життя, а виклик, який вони приймають із гідністю.
Особливо вражає підтримка їхніх родин. Дружини наших захисників – це справжні героїні. Tetiana Komisarchuk ви стали опорою, допомагали долати труднощі, мотивували не здаватися.
Цей фільм – нагадування про справжню ціну нашої свободи. Дякую захисникам і захисницям за їхню боротьбу, а їхнім рідним – за невидимий, але надзвичайно важливий фронт підтримки.
Раджу переглянути кожному. Це змінює свідомість.
Немає коментарів:
Дописати коментар