У рамках проєкту «Синьо-жовта стрічка» мала нагоду переглянути фільм режисера Влада Робського «Народжені, щоб жити», продюсером якого виступив Володимир Ханас із Тернополя. Стрічка справила на мене сильне враження, тому вирішила поділитися думками щодо фільму.
Документальні фільми про військових, які зазнали поранень чи пережили полон, на часі. Сьогодні ветеранів війни доволі в українському суспільстві. Більшість з нас не знає, як почуваються вони, хто і що допомагає їм повернутись до життя.
У стрічці «Народжені, щоб жити» дуже вдало побудовано сюжетну лінію, в якій йдеться про історію Героїв, їх шлях на війну, спогади про перший бій і складні поранення, обставини порятунку. Детально показано непрості етапи лікування та реабілітації. Герої фільму переконують у тому, що в кожного є шанс вижити й вистояти. Їм це вдалося завдяки підтримці багатьох людей. Вони завдячують насамперед батькам та дружинам, лікарям і психологам. Одному справитися з такими викликами дуже складно.
Важливу роль у фільмі відіграють монологи близьких родичів, лікарів, реабілітологів і психологів. Кожен з фахівців розповідає, як потрібно діяти, дає цінні поради, ділиться досвідом. Як наголосив один з медичних працівників, самі Герої мотивують лікарів навчатися, щоб допомагати конкретному пацієнтові з його травмами. В Україні сьогодні успішно діють реабілітаційні центри, де лікують хлопців після складних поранень – втрати кінцівок. Розповідь про такі заклади у фільмі – це можливість допомогти іншим.
Колишні військові взяли участь у цьому фільмі, щоб показати іншим, що є шлях до нового життя після поранення, щоб закликати інших не здаватися. Важливо, що сьогодні з пораненими працюють ментори-наставники, які мають такі ж травми, і своїм прикладом мотивують до одужання. Хтось знайшов себе у спорті, у спілкуванні з ветеранами війни, у мандрівках Україною, в арт-терапії. Про ці напрями фізичної та психологічної реабілітації йдеться у фільмі.
На переконання авторів фільму, колишні військові мають бути залученими до життя. В цьому контексті дуже важливі родинні традиції, участь у побуті сім’ї. Вагому роль у реабілітації відіграють дружини поранених, їх присутність поряд, їх любов і терпіння. У кожного з Героїв є кохана жінка, вони щасливі в родинному житті. Одна з героїнь фільму брала участь у заході й поділилася власним досвідом.
Також на показі фільму були присутні побратими, які прийшли підтримати героя фільму – ветерана війни Артема Комісарчука та його дружину Тетяну.
Надія Білик, Голова ГО "Збереження культурної спадщини"
Немає коментарів:
Дописати коментар