Іноді зустрічі трапляються саме тоді, коли серцю найбільше потрібне світло. І сьогодні ми зібралися разом, щоб уперше переглянути ці відео і вкотре нагадати, з чого все почалося.
«Шлях волонтера» — історії про тих, хто не чекає оплесків, не шукає слави, а просто мовчки робить добро.
Дякую вам, Volodymyr Khanas та усій команді, за вашу працю у створенні цих сюжетів.
Волонтери — ті, хто підставляє плече там, де болить, хто підтримує там, де важко, хто гріє там, де холодно. Вони щодня прокладають свій шлях — шлях турботи, віри, надії.
У цій залі були люди з неймовірною внутрішньою силою. Люди, які не мали суперсил, та чиї серця вміють любити так, що ця любов стає дією.
Кожен сюжет нагадував: поки вони поруч, Україна вистоїть. Бо сила нашої країни — у великих добрих люблячих серцях, що б’ються в одному ритмі.
Цей прем’єрний показ — лише маленьке «дякую» за непростий і такий важливий шлях тих, хто не чекає наказів, не шукає вигоди й не рахує кроків, про людей, які стали світлом у темні часи.
Хочу подякувати кожному та кожній з вас. Усім, хто пішов за покликом серця і несе на своїх плечах нелегку ношу Волонтера, але не опускає рук і не здається. Також дякую нашим ветеранам та захисникам, що проходять лікування та реабілітацію в шпиталях міста і області, які сьогодні приїхали на цю зустріч. Хлопці були вражені, скільки роботи, щоденної рутинної і такої важливої, роблять волонтери.
Особлива вдячність ЗСУ, завдяки ВАМ, ми маємо змогу розмовляти рідною мовою і жити на своїй, Богом даній землі.
Далі буде...— разом з Надією Мотелівською та
3 іншими особами.
Немає коментарів:
Дописати коментар