Роман Онишкевич: Вічний повстанець

Знову ніч допиваєш в імлі,
Знову сном не похмелишся вранці.
Як нелегко на власній землі
Залишатися вічним повстанцем.

Десь колись лоскотали жита
Голі п’ятки. Сміялися роси.
А міста – ці безжальні міста
Не прощають не впущену осінь.