Звернення українських дисидентів

Звернення українських дисидентів, колишніх в’язнів сумління,
до Amnesty International та інших правозахисних організацій світу

Сьогодні в Україні похорон Сергія Нігояна, загиблого на Майдані від кулі снайпера. На фотографії 20-річний юнак стоїть на барикаді з транспарантом: «Голосом народу говорить Бог».
Сьогодні ж похорон Юрія Вербицького. Важкопораненого, його викрали з лікарні, вивезли до лісу, закатували і покинули в снігу. Таких викрадених прихильників ненасильного опору багато.
Хто стояв за снайпером?

В.Овсієнко:"Варяги внутрішні і варяги зовнішні"

30 травня 2012 року в Москві від серцевого нападу помер мій 58-річний друг Петро Винничук. Він разом із сином та односельцями вкотре поїхав туди на заробітки будівельником. А повернувся з Москви в домовині.

Подружили ми 1974 року в Мордовії, де разом відбували кару за «антирадянську діяльність». Я – за поширення українського самвидаву, а Петро – що разом із друзями підніс над Чортковом чотири національні прапори 22 січня 1973 року (того дня року 1918-го Центральна Рада проголосила Україну незалежною державою).