Статистичним
військово-журналістським рядком можна написати по простому, 2 вересня 2014 року
з допомогою ГО УНСО Тернопільщини відїхала
машина зібраної допомоги до свого добровольчого куреня УНСО, що зараз завершує вишкіл
бойового злагодження на одному з полігонів ЗС України.
Звичайно у системі Українських Збройних Сил він
створений на базі окремого розвідувального батальйону що має славні традиції
часів Другої світової війни, власна назва цього розвідбату горда
Прутсько-Померанський, та нового дихання йому надає саме добровольчий
контингент УНСО. Окрім УНСОвців в батальйон прийшли і ветерани «афганської»
війни і представники інших патріотичних громадських організацій, політичних
партій, пластуни, уродженці усіх областей України. Віковий спектр добровольців
досить широкий від 18 до 57 років. Та головне що вирізняє цей бат, на мій
погляд як журналіста що має вєнкорівську, і історичну освіту, перше-це
добровольча мотивація іти на війну, друге- читачі старші за віком пам’ятають
славну ісорію УНА-УНСО, а у курені (батальйоні) багато членів організації
пройшли Придністровський конфлікт, Кавказькі війни (Грузія, Абхазія, Ічкерія)
дехто встиг побувати і у конфліктах на Балканах усе це у 90-ті XX століття.
Сотника (у системі УНСОвських
військових звань-капітан) Олега «Ольжича», я знаю з 90-х як системного
послідовника українського чину і впевнений що саме його і організаційний
УНСОвський підхід, який можна сформулювати так: « спочатку сильний вишкіл-до
сьомого поту в польовій академії солдата, а потім бій…» є- у зв’язку з
останніми подіями на фронті єдино
правильним на сьогоднішній момент. Характер дій і комплектація частин
противника кардинально змінилися, Іловайськ це підтвердив, перед нами регулярна
армія РФ. Тільки ґрунтовна тактична підготовка, добровільна мотивація,
насиченість наших військ (а не складів МО України) спорядженням, приборами та
технікою для нанесення ворогу максимальних втрат в сучасній високо мобільній
фронтовій війні, ешелонна підготовка маршових поповнень для усіх видів
українських частин (Добровольчі батальйони, Національна Гвардія, ЗСУ України)
зможуть перевести бойові дії у сприятливу площину у оперативно-тактичному і
стратегічному відношенні. Якщо українське громадянське суспільство зрозуміє ці
тези і допоможе керівництву України (методами нагадування, контролю та
спонукання…) провести ці зміни у підготовці військ, успіх на фронті
гарантовано.
Ще важливий аспект про який я вже
неодноразово писав і який втілюється в життя в частинах (але не на достатньому
рівні) це плекання високого політико-морального стану військ з допомогою
капеланської служби та виховної роботи. Український воїн впродовж віків ходив у
бій, у глибоких релігійних переконаннях, тому ми зобов’язані забезпечити нашим
бійцям належну капеланську службу. В курені УНСО свої обов’язки священика
виповнює ієромонах Іоанн з Св'ятодухівського чоловічого монастиря, на фронтових
дорогах мені зустрічалось багато наших прекрасних священників капеланів і УГКЦ
і УПЦ КП та УАПЦ багато хто з них є
моїми давніми приятелями, та постійна присутність священника в діючій бойовій
частині має бути системною політикою держави, а не добровільним чином.
Що ж до куреня УНСО, на завешення
додам що бойове злагодження закінчується, і скоро він вирушить туди де в ньому
є найбільша потреба. Знаючі люди розуміють, що у зв’язку з тим що противник
збирає інформацію через мережу інтернет, зазначити за якими тактичними
принципами проходить вишкіл і бойове злагодження є недоречним. Система і
методика підготовки розвідбатів (розвід рот і рот вогневої пітримки) яка
прийнята в ЗС України є такою що дозволяє в стислі терміни підготувати
спеціалістів. Окрім того зараз хлопці стараються максимально використати досвід
бойових дій на Донбасі, адже у їх лавах є ті хто вже встиг повоювати в
добровольчих батальйонах і навіть в українських партизанських групах опору. Це,
використання досвіду на Донбасі, має бути системністю в усіх учбових центрах. У
курені УНСО є чимало Тернопільських хлопців, я думаю що коли розвідбат буде вже
на лінії дій, я зроблю репортажі про їх службу там, трохи раніше у них була
УНСОвська присяга тому побажаймо їм удачі, впевненості і твердої руки…
Ігор Крочак, військовий історик (член УНСО з 90-х XX ст.., фото автора і прес-центру Куреня УНСО)
Немає коментарів:
Дописати коментар