Про музей Івана Марчука в Ланівцях

Насправді цей допис мав бути опублікований імовірно на півроку пізніше, і в ньому були б лише ноти радості від створення та реалізації проєкту, який ми втілюємо останні місяці, проте події минулих днів змінили дуже багато: Іван Марчук та його представники вилучили картини з кімнати-музею у Москалівці.
Чому так сталося, в розмовах поширюється декілька причин:
- пониження школи в ступені – по факту, малоймовірно, адже школу не закрили, а музей, що діяв у приміщенні школи, повинен був функціонувати і надалі, проте незаперечним є факт, коли окремими людьми, котрі мали на це вплив, керували різні емоції: особисті амбіції, ненависть чи помста – навіть все разом;
- невідповідність приміщення для зберігання картин – серйозно? Тобто одинадцять попередніх років все було ідеально, а буквально за півроку бачення змінилося на протилежне;
- відкриття Культурного центру та Музею Івана Марчука в Києві, що особисто запропонували з офісу президента України пану Івану. Ця причина є суттєвою. Чому? Експозиція, яка зберігалася в Москалівці була вкрай цінною і швидше за все, було вирішено, що їй не місце на історичній батьківщині, а роботи заслуговують на те, "аби їх бачило значно більше людей".
Від себе хочу сказати, що я дійсно щиро радий за нашого талановитого земляка, роботи якого нарешті оцінили і в столиці, тож лише вболіватиму за відкриття Музею Івана Марчука в Києві, на що він дійсно давно заслуговує.
Проте, події останніх днів не те, щоб перекреслили попередні місяці моєї роботи та роботи команди, але внесли великі скрутні корективи в майбутні дії щодо створення Музею Івана Марчука в Ланівцях, туристичного маршруту Ланівці-Москалівка, шляхами автора, створення арт-об’єктів тощо.
Що зроблено на даний момент:
- погоджено з владою локацію для створення Музею Івана Марчука та Краєзнавчого музею у м. Ланівці в приміщенні колишнього кінотеатру в центрі міста по вул. Незалежності, 15 (попереднє приміщення в Будинку культури на «заводі» після аналізу та обговорення, вирішено було не використовувати, позаяк коштів на реалізацію та функціонування в майбутньому на це не вистачило б);
- отримання усіх відповідних дозволів на ремонтні роботи та після їх завершення, реалізацію і функціонування музеїв. (А повірте, це ще ті кола пекла, але ми їх пройшли);
- оголошення та реалізація конкурсу молодих митців «Спльонтані дороги додому» за мотивами творчості художника, видання Альманаху за результатами конкурсу, відзначення ювілею Марчука «Запльонтоний у тисячі мелодій»;
- створення нашими активістами та митцями арт-об’єкту «Дорога додому Івана Марчука» (на фоні реальних пейзажів, котрі легко впізнати на полотнах майстра);
- на стадії завершення перебуває створення художньої майстерні, керівником якої є Олег Яцула – це ще один мистецький об’єкт, який функціонує у тому ж приміщенні;
- створення та подання заявки «Дорога до дому Івана Марчука» на конкурс, що передбачав втілення туристичного промоцентру з 9D кімнатою на базі Музею Івана Марчука. Проте, на жаль, мешканці нашої громади не підтримали заявку достатньою кількістю голосів;
https://www.youtube.com/watch?v=pjtWVb7yKqw
- створення, затвердження та оплата проєкту на музеї. (часткову візуалізацію ви можете побачити на фото нижче);
- за цікавим збігом обставин, картини Івана Степановича вилучили з Москалівки саме в той момент, коли документи проєкту перебувають на експертизі, що є фінальним акордом перед початком робіт.
Що у нас було у планах:
Створення музею Івана Марчука та Краєзнавчого музею у Ланівцях, розроблення туристичного маршруту «Шляхами Івана Марчука», який повинен був поєднувати дві локації – у Ланівцях та в Москалівці. (Цей проєкт ми планували цьогоріч подавати на УКФ, але вирішили почекати рік, щоб відкрити музей у Ланівцях), також оголошення та реалізація щорічного пленеру для митців з усієї України за мотивами творчості Івана Степановича, продовження щорічного конкурсу та відзначення дня народження класика. Вінцем після усього зробленого мало бути відкриття Туристично-інформаційного центру.
Власне, є гарна приказка: людина планує, а Господь корегує. І певні корективи останніх днів усе ж таки відбулися.
Чи правильно вчинила влада, приїхавши до представників Івана Степановича та попросивши скласти акти передачі? Так. Тому що картини перебували в приміщенні, яке є комунальною власністю громади. Чи хтось особливо противився забору мистецьких творів? Ні. Це була воля автора. Звісно, втрачати неоціненне надбання надзвичайно шкода. Маю надію, що кияни та гості міста достойно оцінять кожну з робіт, а картини будуть на чільному місці серед інших експонатів.
Повертаючись до Лановець та вище написаного: мені не вперше працювати в умовах кризового менеджменту і позитивний досвід виходу ще з гірших ситуацій в мене є. Окрім того, варто зауважити, що досвід встановлення на рейки вдалого функціонування Культурний центр Єловицьких, показує, що приклад успішних втілень у мистецького напрямку громади більш ніж вагомий.
Тому, я заявляю, що ми не будемо відходити від першочергової ідеї зі створення цих музеїв, а як то кажуть «тихою сапою» продовжувати почате. Я щиро надіюся, незважаючи на певні непорозуміння, що ми знайдемо діалог з Іваном Степановичем та його представниками, позаяк у лютому цього року ми погодили створення музею у Ланівцях і маємо зафіксовану згоду. Надіюсь, що емоції вляжуться, а здоровий глузд на благо розвитку мистецтва переможе і на історичній батьківщині роботи класика ми також матимемо змогу представляти гідним чином!
Авторка візуалізації Uliana Lyzun.

Юрій Матевощук почувається спантеличено в Lanivtsi.