Насті було шість, коли три ракети, випущені російськими військовими, влучили в її будинок у новорічну ніч. Вона вижила, але втратила батька, дитинство і віру в життя. Для таких, як вона, війна стала чимось буденним, як пейзаж за вікном. Але Настя не припиняє мріяти. Як і кожна дівчина, вона мріє про новий будинок, собаку і продовжує писати листи Діду Морозу з проханням повернути їй батька.
Метод документального спостереження за героями/-їнями та здорова дистанція з метою збереження їхнього особистого простору дозволили показати драматизм дитячого життя на передовій.
Фільм режисера Тараса Томенка розповідає цю непросту історію сьогодення.
Допомогти розібратися з непростими перепетіями війни глядачам допоміг завідувач відділу Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини, учасник бойових дій Ігор Войцехівський
**
Захід відбубувся у межах 19 Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Тернополі та Тернопільській області.
Немає коментарів:
Дописати коментар