Василь Стус. "Тюрма, де з віку гниль і цвіль..."

Тюрма, де з віку гниль і цвіль
уже півсвіту запосіла.
Імперіє, мій жало-біль,
моя зненависте, Росіє!
Імперіє дикунських вір,
імперіє соснових зойків!
У тебе з віку проводир —
криваворукий і безокий.
Єдинодзьобий, як орел,
народної упившись крові,
шаліє, казиться і рве,
мов злодій з чорної дороги.

росіє, ти чуєш? (2022)

В нас є підстави не любить росію (2022)

Батурин, читає автор Леся Романчук.

Де відголосок степу й рідколісся

Де відголосок степу й рідколісся...
У поділі старезних сакм...
Мовчазні свідки...
Діл величних...
Ніщо пред ними й - IX-й Легіон...
Задовго до Таціта...
Земля моя двигтіла під стугоном копит...

А потім...
Мстислава Удатного гридні - кольчуги чистили в похід...

Вечір еротичної поезії з Олександром Смиком

"Синергія" для тернополян

1 грудня о 18 годині в дружній ресторації «Мамонт» відбудеться літературно-музичний вечір «Синергія», на якому студенти-медики нададуть усім бажаючим екстрену музично-поетичну допомогу.

Зима – це час, коли панує диво, казка оживає і світ стає прекраснішим.  Тому для того, аби відкрити цю пору на хорошій ноті, у перший день зими, студенти Тернопільського державного медичного університету запрошують усіх бажаючих відвідати літературно-музичний вечір «Синергія». 

Протягом заходу своєю теплою поезією з глядачами поділяться: Юрій Вітяк , Олександра Комісарова, Катерина Грушовська, Роман Воробйов, Тетяна Іваніцька, Марічка Юрчак, Олександр Костюк, Анна Українець, Валентина Пітухова, Тетяна Данильцева, Світлана Назарчук, Ольга Федорчук, Марія Гарбера та Надія Господарик. 

Вже подих осені прийшов

Вже подих осені багряних дум,
бентежить душу передвечірньою красою...
Вже літо було п'ятдесяте на погості...

Маяку...

Світильник в шторми і негоди...
Бо на фарватері пітьма...

Фрегатам, баркентинам, шнявам...
Коли у снастях брамселів,
свистить на ˮоверштагахˮ...
На траверзі світив твій промінь !
І буря була вже не та...

Фотомить…

На перетині Ночі і Дня,

Де краса і освітлення ніжне…

 Подих неба живого

розкриває Тебе…

Світу фотографії, світлу й тіні...

Екзистенція буття...
В дагеротипі монохрому...
Старе зображення,
у сепії - монастиря...

Українській шляхті та козацтву…

(панцирним товаришам і боярам XV-XVI ст…)

Вузькі види бійниць,
для прадавніх фальконів…

Барбакани бастей,
громихнули сальвами ручниць…
Войсковії пани,
пронеслись, промигнули
у плині століть – ще й блиснули гербами…

Морська піхота України…

Тєльнік і посмішка моря,

що сяє аж за видноколи…

На стязі лазорева барва,

Хреста нашитого предком…

Морякам України, що не зрадили присязі у 2014 році…

В снастях реве вітерисько,

І буря не відпускає…

Та рівномірно гуде машинне,

і вахта не спить - походжає…

Королю Данилу

Рутенії REX, битві при Калці і Донбасу…
(князь Данило Галицький в договорі з Тевтонським орденом був названий «primus rex Ruthenorum», Рутенії - Русі)

Гострі вістря мечів
й частокіл городищ…
Ми стояли завжди
проти Суздалі раттю…

Поетичні читання в тернопільській книгарні "Є"

МЕНІ НАСНИЛОСЬ…

(Про Грюнвальд і Донбас…)

Мені наснилось...
Як сонце блисне,
На шо́ломах – стальних,
крицевих бацинетах...

День святого Валентина в місті Бучач

14 лютого о 16 годині незрівнянний інструментальний ансамбль «ОПУС», який підкорив не одну країну своєю віртуозною музикою та молоді бучацькі музиканти запрошують усіх, хто бажає насолодитися ліричними композиціями, ніжною поезією та запашною кавою, завітати у місто Бучач в місцевий Будинок культури та разом відсвяткувати День Валентина. У Вас буде можливість почути новий репертуар музикантів, шквал віршованих емоцій від Юлії Чорній, Наталії Бойко, Анастасії Ющак та Тетяни Іваніцької.

Традиційно тримаємо інтригу хто ж цього року виграє "Романтичну вечерю на двох" у ресторані "Бучач". І багато інших приємних сюрпризів від режисера концерту Оксани Худинці.

Приєднуйтеся до нас та проведіть день закоханих в атмосфері високого мистецтва.

Cічневі твірші 2013

Записки Ханаса: Cічневі твірші 2013: Поки відходив від ТвіТерЕвенту , мудрував над "помідорною пропозицією" Івана Паламарчука та    планами на лютий - січень збіг, як сніг пі...

В.Литвинчук. 7 січня 1950 року

Марії Литвинчук, мамі

Йшов найбільший в світі сніг,
а мати так мене родила тяжко…Десь між хатами батько з ніг
збивавсь, шукаючи Палажки,
щоб прийняла на тихий світ
мій мокрий крик, повитий в пуповину.
Та баби, як на зло, замівся снігом слід –
де вже знайдеш?…
                          Регоче в чарках синя,
сусідські вікна тулять лід
до хрестовин, щоб не здуріть од сміху,
і від пісень, сп’янілий піт,
хати чубаті змахують зі стріхи.
Сміється зоряне Різдво,
до неба пне свої екстазні крила…
… За сто снігів на радість двох
прорвався крик, аж в зорях потемніло.
І стало тихо…
                             Срібний сміх
гойдала за вікном ялиця,
йшов найбільший в світі сніг
й здавалось матері – Христос родився…

P.S. А вже через півроку наша сім’я рубала ліс на ”лісоповалі” у Хабаровському краї. Летіли тріски, зникали народи, табірний пил розсипався між пальцями. А серце стукало-стукало… І не вмирало.

(розміщено в інтернет-виданні ”ПроВсе” 7.01.2013)