МЕНІ НАСНИЛОСЬ…

(Про Грюнвальд і Донбас…)

Мені наснилось...
Як сонце блисне,
На шо́ломах – стальних,
крицевих бацинетах...

На бехтерцях –
промінчик грає,
в тятивах арбалетів…

Іржання коней...
Брязкіт зброї...
Кличі воїв –
це предки наші
крізь століття
нам голосять:

«Не осраміться, внуки,
Донбас – ваш Грюнвальд...
Закрийте заборола
та підніміть щити…»

І знов наснилось...
Вже рокіт БеТееРів,
завивання Градів...
Речетатив ЗеУшок
на шешорах…
Простріли снайперів
і тріскіт АКеемів…
Хлопки від ВОГів,
геть повсюди…

Донбас і Грюнвальд –
не забути...

Герби щитів же Ваших,
що витали над
древньою бронею...
Абданк, Корчак,
Пилява і велична Пагоня
тепер у нас на танках...
Ми все можем…

Донбас – наш Грюнвальд...

Вражина ж не тевтони,
а тьма сучасної орди...

Не сумнівайтесь, браття,
ми вистоїм, діди!

(Предкам Гербу Корчак,
Грюнвальду і Донбасу,
Галицьким шляхетським дружинним Хоругвам, що брали участь у битві під Грюнвальдом 1410-го року, а також бійцям 128-ї гірсько-піхотної бригади ЗС України та інших частин під Дебальцевим 2015-го присвячується …
Ігор Крочак у ніч на 12 березня 2016 року, а також фото автора з театру воєнних дій на Донбасі 2014–2015 рр. Дебальцево й околиці… )

 (фото атора вірша)