Літній рейд групи «Схід та Захід єдині» Тернопіль-Вишнівець-Шумськ-Донбас.

Як ми вже повідомляли у попередніх повідомленнях з 11 по 18 червня 2015 року проходив черговий великий літній рейд волонтерської групи «Схід та Захід єдині.

Допомогу нам у Тернополі, при формуванні вантажу рейду надали Мазурик Василь Романович керівник ПМП «Нортон», Рубай Степан Богданович керівник ПП «ПродЕкспорт», Фурдела Андрій Дмитрович керівник ПП «Браво», Вовк Ігор Зіновійович керівник гуртовні запчастин «Все для АВТО», Бурило Володимир Миколайович керівник ПП «Тепло сервіс», Баралдін Іван Васильович керівник магазинів побутової техніки «Орбіта» і «Мегалюкс», Волянська Ружена Ігорівна керівник приватної клініки «Румед-Т», директор ПП «Ярош» Юрій Решетуха. Долучились також багато інших представників громадськості, церковних громад Тернопілля. Ліля Мусіхіна з обласної організації «Самооборони Тернопільщини» передала  окрім нижньої білизни, медикаментів та харчів ікону Матері Божої яку принесла до штабу організації мати одного з солдатів що служить на фронті. Цій жінці приснився сон що, якщо вона передасть цю ікону у один з бойових підрозділів що перебувають на безпосередній лінії вогню, тоді з її сином нічого не трапиться. Волонтери виконали завдання передавши у Мар’їнці на блок-пості цю ікону причому під обстрілом ворога навколо блок-посту почали лягати снаряди ворожого обстрілу та про це згодом…

11 червня 2015 року. Волнтерський рейд Тернопіль-Вишнівець-Шумськ-Донбас стартував.  Вага вантажу була близько 30 тонн. Перелік: харчі, спорядження, військова форма, війькове взуття, маскувальні сітки, домашні закрутки, тушковане м’ясо, вода мінеральна, овочі та багато чого іншого. Координатор по Тернопіллю Василь Конько, по Шумщині Володимир Каніщев, по Донбасу Едуард Хатмуллін. Ігор Крочак разом з водієм сідельного тягача Василем Рогозою та Сергієм Чабаном почали марш в кабіні вантажівки на маршруті по дорогам України.

12-13 червня 2015 року вантаж волонтерської групи "Схід та Захід єдині", вагою близько 30 тонн, що вирушив з Тернополя напередодні успішно прибув на базу групи в Донецькій області. Протягом двох днів кілька екіпажів під керівництвом Едуарда Хатмулліна та Василя Конька почали розвіз допомоги по передовим блок-постам і опорним пунктам. Допомога була розвезена в такі населені пункти де стоять наші війська: Очеретино, Слов’янськ, Червоний Лиман, на гору Карачун. За два дні екпажі групи побували в Пісках, Сєвєродонецьку, Лисичанську. Відпрацювали на відмінно координатори групи Василь Конько та Едуард Хатмуллін, волонтери Нищота Мар’яна, Сергій Чабан, Ігор Крочак, водій вантажного сідельного тягача Василь Рогоза. Перелік допомоги: харчі, літнє військове взуття, мінеральна вода і багато іншого. Бійці 44-бригади і батальйону "Тернопіль" залишили свої подяки-розписи на українських прапорах групи "Схід та Захід єдині". На зворотньму шляху з Лисичанська один з екіпажів завдяки майстерності Василя Конька прибув на базу на автомобілі з ушкодженими гальмами. Фронтові дороги розбиті бронетехнікою дуже важкі для руху автомобілів. Незважаючи на усі ці труднощі група продовжувала нелегку фронтову волонтерську справу.

Марш волонтерської групи " Схід та Захід єдині" на Новоайдар і Щастя

14 червня 2015 року волонтери групи "Схід та Захід єдині" здійснили марш з гуманітарною допомогою до наших підрозділів у такі населені пункти: Лисичанськ, Новоайдар, Щастя, що біля станиці Луганської. На передовій лінії розмежування у наших бійців побували волонтери: Едуард Хатмуллін, Василь Конько, Ігор Крочак, Сергій Чабан. До предових підрозділів вони доставили харчі, мінеральну воду, спорядження, овочі, військове обладнання, демпфери до стрілкового озброєння і багато чого іншого. Зустрічі на фронті це дещо виняткове, особливо коли зустрічаються побратими. Адже декого з наших бійців ми знаємо з попередніх боїв на Дебальцівському плацдармі. Декому під обстрілами привозили усе необхідне ще на Чернухінські позиції цієї зими, а декому допомагали виходити з оперативного оточення під Дебальцевим. У цей день ми навіть порадували у одному з підрозділів іменинника, 27-ми річного Володимира Рігана. Замість торта подарували пиріжки, та інші смаколики та власне і сам подарунок. Тут же і віддали маскувальні сітки на бронетехніку одну з яких виготовив мій рідний колектив Державного архіву Тернопільської області. Її і облюбувало бойове щеня підрозділу на прізвисько «Бумер». У батальйоні «Тернопіль» прекрасний водій і механік з позивним "Хамер" (Петро Ващук) допоміг нам з ремонтом нашого автомобіля. У самому місті Щастя проїзджали біля сланозвісної ТЕЦ, де раніше проходили жорсткі бої, довелось на дорозі на великій швидкості проходити повз вирви від снарядів великого калібру. Трохи згодом успішно повернулися на свою волонтерську базу.

15 червня 2015 року волонтерська група "Схід та Захід єдині" здійснила марш по таким населеним пунктам на лінії розмежування театру бойових дій на сході України: Попасна, Луганське, Мироновський, Розовка, Петруньки, Верхньоторецьке. В екіпажах цього дня працювали Едуард Хатмуллін, Василь Конько, Ігор Крочак, Сергій Чабан, Сніжана Алєнькова. Розвезено великий перелік вантажів. Ось неповний список: харчі (м'ясо тушковане, крупи, макаронні вироби, згущене молоко і ін.), овочі (картопля, буряк, капуста, свіжі огірки та помідори), домашні закрутки, військове взуття тактичне, маскувальні сітки, військове спорядження, вода мінеральна і багато чого іншого. Переважно усі частини які ми відвідали належать до Збройних Сил України. Хлопці на усіх блок-постах і опорних пунктах висловили нам і усім тим хто долучився до збору допомоги велике фронтове спасибі. Наш Василь Конько як старший фронтового екіпажу встиг двічі за день побувати у підрозділах наших військ дислокація яких є в безпосередньому візуальному і вогневому контакті з противником. Реально і на блок-пості Мироновському і на позиціях в Верхньоторецькому до окопів противника 800-1200 метрів.
Після прибуття на базу ми в урочисто і дружно передали нашій волонтерці з Донбасу Сніжані Алєньковій елемент нашої фронтової форми з емблемою волонтерської групи "Схід та Захід єдині", за вагомий вклад у волонтерську роботу. Того ж дня розпланували маршрути до ряду підрозділів що ними опікується наша група. Загалом це більше 30-ти частин та з'єднань. Репортажі про це ми регулярно публікуємо у ЗМІ.

Літній прорив волонтерської групи "Схід та Захід єдині" у Піски

16 червня 2015 року волонтерська група "Схід та Захід єдині" у складі екіпажу Василя Конька, Едуарда Хатмулліна, Ігоря Крочака, Сергія Чабана здійснила марш-прорив у Піски. Взагалі в котрий раз прориваючись у цю героїчну місцину української слави, перед самим прогоном по греблі у мене трошки пересихає в горлі від хвилювання, адже противник постійно непокоїть вогневим контактом саме на таких прострільних ділянках. І вкотре не перестаю дивуватися майстерності водіння бойової волонтерської машини моїм другом і командиром Василем Конько. Та у той день він перевершив самого себе, наша машина незважаючи на усі ремонти в польових фронтових умовах все таки погано слухалася гальмів. Враховуючи те що по дамбі у Піски під Донецьким аеропортом потрібно прориватись не менш ніж з 100 кілометровою швидкістю, то здійснення екіпажем прориву з гальмами які не "хапають" і не дуже то гальмують, я вважаю вищою честю виконання обов’язку фронтового волонтера. Василь Конько вправно керував автомобілем, та пролетів дамбу на одному дусі. Плавно увійшов в повороти на протилежному березі водойми, і ми в’їхали в героїчні українські Піски. Почали розгрузку у кількох підрозділах що зараз захищають Піски, звичайно що мені як фронтовому волонтеру і кореспонденту відомі їх назви, а також тактична нумерація але я пам’ятаючи що є таке поняття як військова таємниця не буду підтверджувати противникові оперативну дислокацію наших частин у героїчному укріпленому опорному пункті Пісків. Зазначу лише що я з Сергієм Чабаном поніс нашу волонтерську допомогу на правий фланг, від основної дороги на одну з крайніх бойових точок під керівництвом бійця з позивним "Вадос". А наші командири Василь Конько, Едуард Хатмуллін з іншими бійцями "Н"-го підрозділу на лівий. Тільки но ми прибули на точки, противник почав обстріли з "стрілкотні" і "мух", на військовій мові це називається "профілактика", наші відповіли. Після того як обстріл стишився ми вибрались на центральну вулицю Пісків. Там біля нашого бойового бусика "Балу" ми презнаймилися з усіма бійцями, зрозуміло що в цій статті я можу їх подати лише по позивним, згодом у книзі про волонтерський рух у російсько-українській війні 2014-2015 років на Донбасі, опишу все докладніше. Отож "Будулай" допоміг нам прикрутити частину нашого захисту піддона який ми трохи розтовкли на танкових дорогах. "Художник" намалював мені і Василеві Конько подарункові написи на нашій формі і спорядженні. Фото їх я також зараз не буду розміщувати у публікації оскільки там вказано з якого підрозділу людина що так художньо та красиво їх намалювала і написала. Згодом коли відбудеться передислокація частин я звичайно їх опублікую. Цей день взагалі для мене пам'ятний оскільки боєць з позивним "Вадос" подарував нам труби-тубуси від "Мух" з яких щойно вівся вогонь-відповідь на провокації і порушення припинення вогню противником. Хлопці "Максімус", "Батя", "Яничар", "Гера" розписались на них, тепер це історична реліквія бойового дня у Пісках 16 червня 2015 року. Загалом хлопці дуже задоволені тою допомогою що надають такі бойові волонтерські групи як наша на саму передову. На останок один з них сказав мені взнавши що я не тільки волонтер а, і журналіст та історик-архівіст:-Брат напиши, що для нас велика честь, що такі волонтери як ви прориваються до нас на передову, і в важку хвилину поряд з нами...Такі слова фронтовика, та ще й у Пісках де за сто метрів тарабанять ворожі кулемети, дорогого вартують...

Те що ми привезли цього дня у Піски це крапля в морі того що потрібно таким героїчним хлопцям до яких ми їздили. Отож підключайтесь до допомоги. 

17 червня 2015 року волонтерська група у складі двох екіпажів здійснила марш по ТВД там де стоять українські частини що розташовані біля таких населених пунктів: Курдюмовка, Дружба, Часов Яр, Дзерджинськ, Верхнєторецьке, Лисичанськ, Сєвєродонецьк та інші. Склади екіпажів: Василь Конько, Сергій Чабан, а на іншому маршруті Едуард Хатмуллін, Ігор Крочак, Юлія Кашина, Сергій Ісаєв та інші. Розвозили допомогу що недавно прибула з Тернопілля, на блок-пости та опорні пункти що знаходяться в безпосередній близькості до противника, з почуттям потреби виконання свого волонтерського обов’язку. Перед населеним пунктом ім..Кірова уже в безпосередній близькості до наших позицій працював ворожий снайпер, тому ми певний час перечікували поки наші підрозділи проводили контр-снайперську боротьбу, аж потім почали вивантаження. На кінець дня волонтерська допомога була доставлена до передової.

Марш волонтерської групи «Схід та Захід єдині» на Мар’їнку

18 червня 2015 року. Цього дня дорога що випадала нашому екіпажу була далекою. Ось перелік населених пунктів у яких ми віддавали допомогу нашим бійцям, Новотроїцьке, Новомихайлівка, Мар’їнка.

   Після боїв у Мар'їнці і Красногорівці що стали відомими на увесь світ, я, та  думаю що і мої коллеги волонтери їхали з легким хвилюванням що відомо кожному бійцеві що побував під обстрілами на передовій. Тим паче що окрім загального переліку як то: харчі, вода мінеральна, військове тактичне взуття та спорядження, військова форма, спідня білизна на цей раз ми везли ще два бронескла які можна використовувати на спостережних пунктах. Ну і звичайно ми мали намір передати ікону Матері Божої у підрозділ командира з позивним «Берег», що родом з Тернопілля і є членом Молодіжного КУНу, а зараз служить у ЗС України. Зі своїм підрозділом він брав участь у славнозвісному боєзіткненні за Мар'їнку 3 червня 2015 року. При під’їзді до Мар'їнки нічого не віщувало того що зараз по блок-пості на який ми направляємося буде нанесено вогневий наліт. Як тільки ми зв'язалися з «Берегом» що будемо чекати його на блок-пості і почали вивантаження гуманітарної волонтерської допомоги почався обстріл. Наш екіпаж разом з бійцями що були на блок-пості розташувався за військово-інженерними укриттями опорного пункту. Сергій Чабан якраз ніс декілька паків води у бліндаж з бійцем блок посту, зашпортнувся і вдарився лицем при падінні через кілька сходинок. Але швидко підвівся заніс воду і ще потім зробив декілька кадрів на свою фотокамеру. Під обстрілом (снаряди почали лягати ближче і ближче) передаєм ікону Матері Божої у підрозділ «Берега». Усі ми Юля Кашина, Сергій Чабан з швидкістю і вправністю як навчали нас наші командири екіпажів Василь Конько та Едуард Хатмуллін заскакуєм в авто, Сергій Ісаєв вправно вискакує автомобілем з під обстрілу і ми мчимо далі…

Далі знову наші підрозділи ЗС України усім їм ми стараємось передати все по необхідності, і частинку того тепла що зібрали з допомогою жителів Тернопілля та й усієї України…

Дорогі мої співвітчизники і земляки, те що доставила волонтерська група «Схід та Захід єдині» за цей рейд це краплинка в морі того що потрібно нашим бійцям на передовій. Загалом за рейд  тільки по рокадним дорогам в безпосередній прострільній зоні група пройшла більше 2347 кілометрів. Це не враховуючи кілометражу що пройшов сідельний тягач («фура») по дорогам України до Донбасу. Тому мене трохи бентежить, коли інші волонтери звітують про проходження усієї лінії зіткнення наших військ подаючи при цьому кілометраж в 1700-2050 км., та в кожної групи своя тактика роботи. Ми плануємо зробити аналіз роботи волонтерського руху в тактиці і методиці роботи, я анонсую навіть публікацію цієї роботи під назвою «Штрихи волонтерського поступу на Донбасі». Зрештою усі волонтерські групи, та ба навіть волонтери одинаки роблять велику та потрібну справу допомоги нашим військам, оскільки державна логістична система «пробуксовує» (щоб не сказати більш дошкульніше), потрібні кардинальні зміни в логістиці наших груп. Пройшов рік війни, і злочином та недбальством є: неаналізування тактики роботи волонтерів. З неврахованого фактору противником, ми зобов’язані перетворитись в системний потужний механізм, а згодом вказати державній машині логістики як їй запрацювати краще, та реформуватись. Тоді я впевнений ми переможемо у цій «сусідсько-підлій, гібридній» війні що почала проти нас РФ.

А усім тим хто хоче допомогти волонтерській групі «Схід та Захід єдині» подаю наші реквізити:  громадська організація "СХІД ТА ЗАХІД ЄДИНІ" . 47100 Тернопільська обл. м.Шумськ вул. Волинська 4
р/р 26001070100010,МФО 300142,код ЕДРПОУ 39783360,ПАТ "Укрінбанк"

Ігор Крочак, військовий історик та волонтер ( фото автора та Сергія Чабана)

P.S. Перелік частин, і звичайно він не повний, у яких побувала за рейд група: 93-я окрема механізована бригада ЗСУ — в/ч А1302 Правонаступниця 93-ї гвардійської мотострілецької Харківської двічі Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії, 28-а окрема механізо́вана брига́да — механізована бригада в складі 6-го армійського корпусу Збройних сил України, 44-та окрема артилерійська бригада — створена у вересні 2014 р. в м. Яворів оперативного командування «Північ». Регулярний підрозділ Збройних сил України, 24-а окре́ма Залі́зна механізо́вана брига́да — ВЧ А-0998 м. Яворів (Львівська область) механізована бригада в складі 13-го армійського корпусу Збройних сил України (з 2003). Веде свою історію від 24-ої окремої Залізної механізованої дивізії, яка існувала в складі Збройних сил СРСР з 1918 по 1991, та в Збройних силах України з 1992 по 2003 роки. Дивізія була сформована 26 липня 1918 року за наказом Реввоєнради 1-ї армії Східного фронту. Український літопис iсторії з'єднання вiдкрито 18 лютого 1992 року. Девіз бригади: Залізна воля, залізний дух і крок залізний. 128-а окрема гвардійська гірсько-піхотна Туркестансько-Закарпатська двічі Червонопрапорна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України, Батальйон «Тернопіль» — добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення, створений у травні 2014 року у структурі ГУ МВС України в Тернопільській області і звичайно багато інших.