Ще з часу навчання в Широкому Лану боєць був готовий до чогось подібного. Каже, що вже тоді розумів, що може загинути.
З поля бою Олександра витяг командир. У Харківському госпіталі ніхто з лікарів не давав гарантії, що Олександр виживе. Проте, боєць вижив. Мамі, яка першою прийшла в палату, лікар заборонив плакати: раз вижив - треба вчитись жити далі без ноги.
Одужання і реабілітація були складними. Навколо вирувало життя, і задавалось, що війна - реальність тільки для обраних. Були й алкоголь і щось серйозніше. Здавалось, рухатись далі нікуди. Проте в Олександра стало сили волі спочатку зрозуміти, що звернув на манівці, а потім і знайти нову життєву дорогу.
Олександр Швецов організував подорожі на власному бусі за кордон для своїх побратимів з інвалідністю. Подорожі відволікали від болю, примушували забути незручності протезу. Хлопці - без рук, без ніг - пірнали з аквалангами в Африці, катались на квадроциклах, залазили на вулкани в Ісландії. Завдяки побратиму на протезі, вони відчували новий смак життя і приймали себе нового.
Реабілітація ветеранів з інвалідністю вимагає від суспільства уміння бачити за їх пораненнями людей - з їх мріями, потребами творити, фахівців у професії. Людей з палкою жагою повноцінного життя.
Зараз Олександр Швецов - один із найвідоміших в Україні волонтерів.
- Я був в окопі, і став волонтером. І я не знаю, що важче. Мені здається, що волонтерство, - каже Олександр.
Під час зйомок фільму "Народжені, щоб жити" ветеран і волонтер Олександр Швецов щиро розповідав свою історію. Він підкорив знімальну групу, й - ми певні - підкорить серця глядачів і допоможе не одному пораненому побратиму стати на ноги, прийняти життя таким, як воно є, і навчитись іти вперед.
Фільм "Народжені щоб жити" режисера Владислава Робського знімається #запідтримкиУКФ
Про зйомки фільму в Тернополі розповідає Олександр Швецов
Немає коментарів:
Дописати коментар