Коли херсонці бачать дядю Гришу, то радіють і обіймають. Раніше я думала, що він це терпить - оці всі селфі з відомим волонтером. Але сьогодні зрозуміла: ці обійми йому дуже потрібні.... У нього очі починають сяяти, коли він своїх бачить.
...
Дядя Гриша був в Тернополі тиждень, як завжди працював - збирав кошти для своїх "підшефних" батальйонів, а ще був на презентації книги про Народних героїв України. Він - один з них, і я не знаю людини, яка більше заслуговує на це звання. Довіра до дяді Гриші абсолютна, жоден політик чи жоден банк, якому віддають свої гроші, такої довіри ніколи не матиме... Людина неймовірної сили... Але... Йому потрібні ми. Я це відчула.