Читаю: «Я за майбутнє нашого міста», «Я за те, щоб Тернопіль розвивався», «Я голосую за Надала». Виходить, що ці тернополяни вірять, що майбутнє міста і його розвиток повністю залежать лише від однієї людини і, якщо її не виберуть, то Тернополю – Кінець, Апокаліпсис. Це вже якась секта на чолі з божком, а не агітація.
Чи ось, наприклад, лікарка з біг-бордів заявляє, що «хоче більше нових сучасних медичних закладів в Тернополі». А що, в «старих» медичних закладах Тернополя уже все гаразд? Чи можливо вона і її рідні отримують медичне обслуговування за кордоном? Вже давно не секрет, які витрати лягають на плечі хворих в Тернополі. Моя знайома нещодавно лікувала батька-сердечника. Він мав групу, стояв на обліку – і ось приступ, лікарня і негайна операція. Вартість лише за необхідні для операції медичні товари (стент та набір для ангіопластики) становила 18 тис. грн. Всією родиною скидалась на операцію і ще позичали. Тоді вона стала свідком того, що жінка, яка привезла хворого чоловіка, написала відмову у лікуванні, оскільки не мала коштів. До вечора її чоловіка не стало. Питання - хто заважав чинному меру із його депутатською більшістю запланувати мільйони не на бруківку (лише на тротуари – 5,2 млн. грн.), а на капітальні потреби медицини? Що важливіше – ремонт Набережної, на яку щороку виділяють 5-6 млн. грн., чи забезпечення медичних закладів новою апаратурою, медикаментами, перев’язочними матеріалами? В той же час, на капітальні потреби медицини в Тернополі заплановано на 2015 рік - 4,2 млн. грн., а на ремонт між квартальних проїздів – 8 млн. грн. і т. д. Відчувається різниця.
Або ще одне побажання – «Хочу більше парків і скверів». Логічне побажання, але не до чинного мера, заслуга якого в тому, що після затвердження меж чотирьох парків, їхні розміри зменшились майже 25 га. Чи цікавились агітатори з біг-бордів, яка реальна перспектива будівництва парків і скверів в нашому місті у Генеральному плані? Невже вони не бачать, що в місті забудовується будь-який вільний клаптик землі (будь то дитячий майданчик, стадіон, газон, привокзальна площа і т.д.)?
Воістину – хто має очі – той побачить, хто має вуха – той почує. Виходить, що частина тернополян не хоче ні бачити ні чути того, що відбувається в місті. Так легше – закривати очі, лицемірити і виправдовуватися фразами, що «всі одинакові», «не віримо нікому». Так, і хочеться їм підказати, що вірити потрібно в те, що лише порядність, патріотизм, людяність, працелюбність, щирість – це те, від чого залежить майбутнє Тернополя!
Наталія Карпишин
Немає коментарів:
Дописати коментар