30 жовтня 2015 року у
державному архіві Тернопільської області відкрилася документальна виставка «Листопадовий зрив», приуроченої до 97-ої
річниці утворення Західно-Української Народної Республіки. В експозиції
виставки друковані видання 1918-1919 років, світлини Українських Січових
Стрільців та вояків УГА та інші архівні матеріали.
Відкрив виставку директор держархіву області Федір Полянський.
У своєму слові до присутніх голова Тернопільської
ОДА Степан Барна зазначив про важливість Листопадового чину і утворення ЗУНР
для історії України у загально європейському контексті, як в минулому так і в сьогоденні. Цікавими подробицями
історичних реалій того часу поділились науковці Петро Гуцал, Ігор Дацків,
Ростислав Дрозд які детально та скрупульзно працюють над проблематикою
історичних дослідженнь пов’язаних з
утворенням ЗУНР та її діяльності у різних аспектах: політичних, дипломатичних,
державотворчих, військових тощо. Про саме наповнення
експозиційного плану виставки розповіла начальник відділу інформації та
використання документів обласного архіву Стефанія Коваль. Відвідувачі можуть ознайомитись
з документами що представлені в експозиції виставки. Це ряд документів та
світлин що стосуються того часу. Цікавими для наших земляків можуть бути
Звернення Українського Державного Секретаріату ЗУНР до всіх громадян ( //
Український голос.–1918.–3 грудня.– С.1.), звернення до українського народу
Західних областей Української Народної Республіки (// Український
козак.–1919.–06 червня.–С.1). На стендах представлені фотографії Каськуна
Петра, уродженеця села Гермаківка Борщівського повіту, старшого десятника УСС
що датована 1919 роком, групове фото членівУкраїнського повітового комітету в
Заліщиках, зроблене також у 1919-му, фотографія з колишніми січовими стрільцями
і вояками УГА села Семиківці Теребовлянського району і інші фото.
Студентка ТНЕУ Анастасія
Гандзій також додала декілька слів про історично-дипломатичну канву на тлі якої
відбувались події 1 листопада 1918 року.
Виставка буде експонуватися
протягом місяця.
Ігор Крочак (фото автора)
ЛИСТОПАДОВИЙ
ЗРИВ
Розпад Австро -
Угорської імперії і маніфест, який видав австрійський цісар Карл 16 жовтня 1918
року, головною ідеєю якого було створення власних сеймів новоствореними державами, які мали б увійти
до складу нової федерації Австро-Угорщини, дав надію на створення власної
держави українцями Галичини, Буковини та Закарпаття.
18 жовтня представники політичних партій,
очільники церкви Східної Галичини та Буковини, утворили Українську Національну
Раду, яка мала діяти як представницький орган українського народу, і мали намір
об’єднати всі західно - українські землі в єдину Українську державу. Головою УН
Ради було обрано Євгена Петрушевича.
Щоб цьому
перешкодити польський уряд 28 жовтня
1918 року створив Польську ліквідаційну комісію у Кракові, завданням якої було
розформувати австрійські органи влади. Новостворений у вересні Центральний
військовий комітет на чолі із сотником УСС Дмитром Вітовським вирішив
випередити поляків і перейняв владу у
австрійського намісника та військового коменданта. В ніч з 31 жовтня на 1
листопада 1918 року невеликий загін
солдатів та офіцерів на чолі із сотником УСС Дмитром Вітовським захопили адміністративні установи у
Львові. Над Львівською ратушею замайорів
синьо-жовтий прапор. 13 листопада було проголошено Західно-Українську Народну
Республіку, до складу якої увійшли Східна Галичина, Буковина і Закарпаття. ЗУНР
охоплювала територію в 70000
кв. км , на якій проживало приблизно
6 мільйонів чоловік, 71% з яких були українцями. Законодавчим органом
ЗУНР стала Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем, а
виконавчим – Державний Секретаріат, який очолив Кость Левицький.
В експозиції першого
розділу виставки представлені друковані видання того періоду. Так, в газеті
«Український голос» в грудні 1918 року було опубліковано звернення до українського народу. В ньому
повідомлялося про створення
Української держави на чолі з Українською Національною Радою, населення
закликалося до дотримання порядку і спокою. Пізніше було прийнято відозву , в
якій оголошувалася мобілізація в українське військо. Представлені також газети
«Український козак» та «Українські вісті» від 14 квітня 1919 року, де було
опубліковано земельний закон ЗУНР.
В наступному розділі
представлені документи та матеріали про
діячів ЗУНРУ: свідоцтво про закінчення першої гімназії м. Тернополя Голубовича
Ізидора в 1893 році, керівника уряду ЗУНР,
інформація теребовлянського повітового старости про службу в українській
армії та громадську діяльність Никифора
Гірняка, уродженця с. Струсів Теребовлянського повіту. Наявна інформація
про повернення на батьківщину члена уряду ЗУНР Леона Петрушевича (керівника
канцелярії уряду ЗУНР у Відні), колишнього прокурора м. Бережани, лист його
дружини Софії до польського президента про надання йому можливості повернутися на батьківщину.
Наявні світлини українських січових стрільців, а саме, Марії Татаринської
–Скубової, медичної сестри в легіоні УСС, уродженки с. Іванівка Скалатського
повіту, сотника УСС і УГА Миколи
Королюка, уродженця с. Добромірка Збаразького повіту, Барана Володимира, Миколи Медведюка, старшого
десятника УСС, уродженця с. Малий Ходачків Тернопільського повіту та ін. В
експозиції виставки - облікова картка на
Сагайдачного Петра, 1897 р. н., уродженця с. Зарваниця Підгаєцького повіту,
капітана УСС, списки колишніх українських офіцерів, які воювали в 1918-1919 роках і проживали на території
Бережанського повіту, список вояків УГА, які перебували на обліку борщівської
повітової команди держполіції.
Після поразки ЗУНРУ
багато українських січових стрільців та
вояків УГА , їхні родини перебували в еміграції за кордоном, становище їх було
важким. В експозиції наступного розділу виставки наявні звернення командира дивізії
генерал-хорунжого Шандрука до товариства «Просвіта» у Кременці та його
преосвященства преосвященійшого Дионісія, єпископа закордонної української єпархії, до духовенства Волині про надання допомоги
воякам української армії та дітям українських емігрантів. Цікавим є звернення з
приводу надання допомоги українським
генералам Курмановічу, Тарнавському і Краусу , становище яких було важким.
Міністр ісповідань УНР, професор Огієнко, висловив подяку єпископу української
закордонної єпархії за збір коштів для дітей українських емігрантів.
На протязі 1920-1930
років українці вшановували пам'ять вояків УГА та українських січових стрільців,
які віддали своє життя у боротьбі за Українську державу. Наявне оголошення про
відправлення заупокійного богослужіння за борців, що полягли за волю України 1
листопада 1928 року в с. Вигнанка Чортківського повіту, повідомлення про
святкування дня 1 листопада в Борщові, донесення постерунку поліції в Потуторах про похід на могилу
українських січових стрільців 19 серпня 1933 року в с. Семиківці Підгаєцького
повіту. Селяни с. Ілавче Теребовлянського повіту разом з парохом встановили
пам’ятник полеглим українським воякам на церковному подвір’ї. Подається
інформація про українські пам’ятники , встановлені на терені Зборівського
повіту, дозвіл повітового староства в Теребовлі на проведення концерту теребовлянською філією
«Просвіти» в день 1 листопада 1937 року та тексти пісень, які виконувалися на
святі.
Сьогодні ми також
вшановуємо пам'ять полеглих борців за
волю України, поминаючи їх у день першого листопада.
Стефанія Коваль, начальник відділу інформації та
використання документів державного архіву Тернопільської області.
Немає коментарів:
Дописати коментар