НЕВТОМНИЙ КРАЄЗНАВЕЦЬ

28 вересня 2016 р. у Державному архіві Тернопільської області відбулось відкриття виставки «Невтомний краєзнавець», присвяченої 80-ій річниці від дня народження Гаврила Івановича Чернихівського, літературознавця, члена Всеукраїнської спілки краєзнавців, заслуженого працівника культури.

Відкрив виставку директор держархіву к.і.н. Федір Полянський. У відкритті виставки взяли участь: заступник голови Тернопільської обласної ради к.і.н. Любомир Крупа, головний редактор журналу «Літературний Тернопіль», заслужений діяч мистецтв Богдан Мельничук, директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею Степан Костюк, краєзнавець, журналіст Михайло Ониськів.
Виставка сформована на основі документів архівного фонду «Гаврило Іванович Чернихівський, краєзнавець».
У першому розділі виставки експонуються документи біографічного характеру. Це особова картка по обліку кадрів, робочий щоденник, наукова біографія провідного наукового працівника Кременецького краєзнавчого музею Г.І. Чернихівського, складена директором музею В. Бернадським, грамота про нагородження Г.І. Чернихівського, старшого наукового працівника Кременецького краєзнавчого музею, за активну участь у підготовці і проведенні святкування 750-річчя міста Кременця. З ініціативи Гаврила Івановича 1974 року в м. Кременці проведено Республіканську наукову конференцію, приурочену до 400-річчя українського друкарства, у 1988 році — на честь 300-річчя виходу у світ Кременецької граматики. На виставці представлені листи Г.І. Чернихівського про проведення симпозіуму, присвяченого 300-річчю виходу у світ Кременецької граматики та програма симпозіуму, а також запрошення на наукову конференцію до 400-річчя українського друкарства.
Гаврило Іванович був чудовим екскурсоводом, про що свідчать документи виставки, а саме: план екскурсії по Кременцю, буклет «Туристичними маршрутами Кременця», укладачем якого був Г.Чернихівський, світлини.
Понад 40 років свого життя провів у Кременці, свій внесок зробив у розвиток місцевого краєзнавства. Із великої кількості документів, які зберігаються в особовому фонді, для представлення на виставці вибрано наступні: бібліографію історії м. Кременця (рукопис Г.І.Чернихівського), машинописи доповідей та розвідок про історію міста, його історико-архітектурні пам’ятки, книгодрукування на Кременеччині, дослідження про Кременецьке видання «Кобзаря» 1922 року. Ці та багато інших наукових розвідок увійшли у видання, підготовлені Гаврилом Івановичем «Крем’янеччина : історичне та літературне краєзнавство» (1992), «Кременеччина від давнини до сучасності» (1999).

Завдяки плідній пошуково-дослідницькій праці Гаврила Івановича із забуття повернуто десятки імен визначних людей: Уласа Самчука, Оксани Лятуринської, Сергія Даушкова, Юхима Виливчука, Олександра Неприцького-Грановського, громадсько-політичних діячів, учених Романа Бжеського, Бориса Козубського, Юрія Пундика й багатьох інших. На виставці експонуються документи про Юхима Виливчука-Ваврового (листи із запрошенням прийняти участь в урочистих заходах з нагоди 100-річчя від дня народження поета Юхима Виливчука-Ваврового у березні 1990 року; листування Г.І. Чернихівського з Ротачем Петром (Полтава) щодо публікації поетичної спадщини поета Юхима Виливчука-Ваврового; машинопис із макета книги віршів поета та збірка вибраних творів Юхима Виливчука-Ваврового, упорядником якої був Гаврило Іванович).
У фонді відклалось чимало документів про життєвий та творчий шлях Оксани Лятуринської. На виставці представлено лише короткі біографічні відомості, укладені краєзнавцем та монографію подружжя Чернихівських «Оксана Лятуринська : життя і творчість».

Чимало зробив Гаврило Іванович поверненню імені Олександра Неприцького-Грановського на батьківщину. Сьогодні експонується «Хронологія життя та творчості Олександра Неприцького-Грановського» (1994), укладена краєзнавцем. а також праця Гаврила Івановича «Олександр Неприцький-Грановський : життя і творчість» (1996) як своєрідний підсумок дослідження про видатного земляка. Окрім того варто відзначити, що Гаврило Іванович був автором двох літературно-меморіальних музеїв: У. Самчука в с. Тилявці Шумського району та О. Неприцького-Грановського у с. Великих Бережцях Кременецького району. На виставці експонується нарис-путівник «Великобережецький літературно-меморіальний музей Олександра Неприцького-Грановського» та бібліографічний покажчик «Олександр Неприцький-Грановський (1887—1976) », автором та співавтором останнього є Г.І.Чернихівський. Також представлено хронологію життя та творчості Уласа Самчука (1992) та монографію «Улас Самчук : сторінки біографії ». Експонується також монографія «Галина Гордасевич».
В останньому розділі нашої виставки представлено творчі матеріали Г.І. Чернихівського. Це робочі записки Г.І. Чернихівського «Засніжені весни моєї любові» та «Розмаїття» із поезією, спогадами за 1958-1988 рр., його чудову поезію у рукописах, машинописах, та й у друкованому виданні «Серця клич».
Із 50-річчям Гаврила Івановича Глафіра Гонта привітала чудовим нарисом «Вересневий триптих», що експонується в цьому розділі.
І завершують виставку праці краєзнавця: «Кременецький краєзнавчий музей : путівник», трьохтомник статтей, есеїв, портретів, рецензій «Портрети пером» та бібліографічні покажчики.
Гаврило Іванович Чернихівський був невтомним краєзнавцем. У його особовому фонді зберігається 261 справа, в яку включено 1382 документи. Всі вони чекають своїх дослідників.

Головний спеціаліст відділу інформації
та використання документів
Оксана Сулима
(фото Ігоря Крочака)


Довідково: Чернихівський Гаврило Іванович

Гаврило Іванович Чернихівський – краєзнавець, історик, літературознавець, поет, редактор, журналіст. Понад сорок років займався вивченням минулого Кременеччини – землі, багатої на відомі історичні постаті, науковців, діячів літератури, мистецтва, культури.
Народився Гаврило Іванович Чернихівський 28 вересня 1936 року в с. Плесківцях, нині Зборівського району на Тернопіллі, у багатодітній селянській родині.
Початкову освіту здобув у рідному селі, а далі продовжив навчання в Чернихівській семирічці та Обаринецькій десятирічці.
Після закінчення школи Г. Чернихівський вступив на історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, де активно займався науковою роботою, брав участь у студентських конференціях. Саме в цей час формувалися підвалини зацікавлень майбутнього краєзнавця.
Здобувши освіту, з 1958 року працював учителем історії в Доброводівській та Горинській середніх школах, Кременецькому краєзнавчому музеї. З 1963 по 1969 роки — викладачем історії в Кременецькому педагогічному інституті. Саме тоді зацікавився творчістю М. Драгоманова, що послужило темою для написання дисертації «Вклад М. П. Драгоманова у вивчення історії українського народу», але захистити її він не зміг через заідеологізованість тогочасної науки.
У серпні 1969 року Г. Чернихівський повернувся в Кременецький музей, пройшов шлях від наукового співпрацівника, завідувача відділу до провідного науковця. Він активно зайнявся пошуком матеріалів про стародавню історію Кременеччини.
Серед знахідок дослідника – унікальне видання «Малого Кобзаря» Тараса Шевченка (Кременець, 1922), листи Єжи Єнджеєвича до Макара Середюка, поетична спадщина Юхима Ваврового-Виливчука, прозаїка-казкаря Сергія Даушкова.
Більше двадцяти років брав участь в археологічних розкопках на горі Куличівка, що на околиці м. Кременця. Частина віднайдених матеріалів знаходиться в експозиції музею.
У 1967 році побачила світ перша його книга «Кременець: путівник», в основу якої покладено багаторічні пошуки, опрацювання літописів, археологічні знахідки.
Результатами копіткої роботи є також буклети, які вийшли в авторстві Г. Черняхівського: «Туристськими шляхами Кременця» (1986), «Немеркнучі сторінки історії: До 750-річчя оборони Кременця від орд Батия» (1990), «Кременець: 770 літ: перекидний календар на 1997-1998 роки».
З його ініціативи 1974 року в м. Кременці проведено Республіканську наукову конференцію, приурочену до 400-річчя українського друкарства, у 1988 році — на честь 300-річчя виходу у світ Кременецької граматики. З історії книгодрукування Г. Чернихівський опублікував понад двадцять наукових статей.
За своє життя видрукував 24 книги, зокрема монографій «О. Неприцький-Грановський», «Кременеччина від давнини до сучасності», бібліографічних покажчиків, книг «Портрети пером. І—ІІІ том», «Оксана Лятуринська: життя і творчість», редактор та упорядник книги С. Даушкова «Казки старого млина». Також він учасник багатьох наукових конференцій як в Україні, так і за кордоном. Двічі побував у США, де вивчав архіви діаспори. Низку статей Г. І. Чернихівського опубліковано в кількох енциклопедичних виданнях. Завдяки плідній пошуково-дослідницькій праці Гаврила Івановича із забуття повернуто десятки імен визначних людей: Уласа Самчука, Оксани Лятуринської, Сергія Даушкова, Юхима Виливчука, Олександра Неприцького-Грановського, громадсько-політичних діячів, учених Романа Бжеського, Бориса Козубського, Юрія Пундика й багатьох інших.
Гаврило Чернихівський — автор нових експозицій краєзнавчого музею, десятьох музеїв на громадських засадах (двом із них присвоєно звання «народний»), зокрема двох літературно-меморіальних музеїв: У. Самчука в с. Тилявці Шумського району та О. Неприцького-Грановського у с. Великих Бережцях Кременецького району.
Був членом Національної спілки письменників України, членом редколегій журналу «Тернопіль», Тернопільського енциклопедичного словника, в якому вийшло у світ близько 300 його статей. Ряд праць в ЕСУ, УЛЕ, «Журналістика в іменах» інше. Член Всеукраїнського краєзнавчого товариства, товариств «Український історик», Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, почесний член товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка.
Почесні нагороди Гаврила Івановича: почесна відзнака «За досягнення в розвитку культури та мистецтва» (2004), медалі: «Ветеран праці» (1984), «Захисник Вітчизни» (2002), «60 років Перемоги у ВВ війні» (2005), «Лідер України» (2004), ін.
Він є лауреатом премій ім. проф. В. Антоновича в галузі краєзнавства і охорони пам’яток історії і культури (1997), братів Богдана і Левка Лепких в галузі літератури і мистецтва (2001-2002), міжнародної премії родини Воляників-Швабінських, Фундації УВУ (Нью-Йорк, 2004).
Написав понад тисячу популярних статей з питань літературо-, крає- та музеєзнавства, які були надруковані різними періодичними виданнями. Проявив себе як автор кількох сотень віршів. Написав музику до 20-и творів на власні слова та на вірші М. Рильського, М. Хоросницької, З. Кучерявої, Л. Тараненко, Є. Плужника, М. Луківа. Олег Герман написав на слова Г. Чернихівського романс «Не дай мене, не відпусти», Василь Сябран – «Пісня про Кременець», які виконувалися на сценах Тернополя, Кременця.
З його ініціативи у Кременці встановлено 33 меморіальні таблиці визначним діячам минувшини, перейменовано 56 вулиць.
За його редакцією вийшли книги: «Казки старого млина» Сергія Даушкова (1992), «Наче скошений цвіт» Юхима Виливчука (1994), «На поклик волі» Валентини Адамович (1998), «На крилах часу» Івана Мінчука (2000), «Доля» Варвари Грень (2004), ін. Автор текстів до книги «Земля Тернопільська» (2002, про Кременеччину), буклетів про Кременець.
У 2007 р. Г. І. Чернихівському присвоєно звання «Заслужений працівник культури України», а також у 2004 році - звання «Почесний громадянин міста Кременець».
19 вересня 2011 року після довгої хвороби Гаврило Іванович помер, похований у Кременці на Туницькому кладовищі. У Кременці один із провулків перейменовано в честь нашого видатного земляка (рішенням 28 сесії від 9 квітня 2013 року Кременецької міської ради було вирішено перейменувати провулок Словацького на вулицю Чернихівського).


Підготувала Оксана Сулима