***
Десь там, у небі синьому,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралося,
Хоч день та ніч читай.
А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.
Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
Принести їм цукерочки,
ведмедиків, ляльки,
Чи пряника, чи коника,
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі,
Що хоч сідай і плач.
Данилко он, з Тернополя,
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще
Далеко не рекорд.
Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного
Сивіє голова.
Бо він пройшов крамницями –
Й отетерів від цін –
Та ж народити справжнюю
Дешевше буде всім.
В листі від Олі-скромниці –
Якийсь магічний ЛОЛ,
«І ноутбук» – дописано.
Дідусь – за валідол.
Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.
Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж «шість»,
Сашко – боксерську грушу,
щоби зганяти злість,
Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
«Щоб не якась дєшовка» –
в листі наголосив.
Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси,
і пірсинг на губі,
Василько просить тачку,
щоб їздили батьки…
Поставили задачку
Дідусю малюки…
І журиться старенький
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє,
коли відбувся збій.
Чи, може, сам він винен,
бо завше все сповняв,
Про що весь рід діточий
Його в листах прохав?
Малі повиростали виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.
І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
Та часом забувають,
З чого почалось все.
Коли найперше місце
Велична і свята
В усьому посідала
Сердечна доброта.
Коли святий Микола
Так Бога шанував,
Що всім нужденним й бідним
У скруті помагав.
…
Десь там, у небі синьому,
Де Миколай живе,
Прегарний місяченько
Усміхнено пливе.
І старець посміхається, –
Чимало бачив він…
Тому вже й не дивується,
Що так багато змін,
Йому старому й мудрому,
Все видно ген згори.
Він знає хто правдивії
отримує дари.
Немає коментарів:
Дописати коментар