Громадська організація «Криворізьке міське правозахисне товариство» із глибоким сумом сповіщає, що 30 березня несподівано пішов із життя наш колега, керівник організації, Микола Іванович Коробко.
Народний депутат України першого скликання і активіст депутатського об’єднання «Народна рада» в українському парламенті, в недалекому минулому – голова всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ», один із співзасновників всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України», керівник Криворізького міського об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка з 2000-го року, він на повну силу до кінця своїх днів працював на благо України і був яскравим представником борців за втілення в життя ідеалів демократичного суспільства.
30.03.2021 помер Голова Української екологічної асоціації "Зелений
ВідповістиВидалитисвіт" зі Статутом 1992 р. Народний Депутат Першого скликання ВРУ
Микола Іванович Коробко.
Це був Моральний Гігант України, життя і справи якого заслуговують
цілої книги, а зараз лише кілька спонтанних уривчастих спогадів.
Насамперед, Микола Іванович дуже відповідально ставився до
виконання обов'язків та повноважень Народного Депутата, виявляючи
високу організованість, працездатність та чуйність. Навіть виборцям з
інших округів, якщо до нього звертались, намагався посильно допомогти.
Він обіцяв виборцям у Кривому Розі напередодні свого обрання не
зловживати депутатськими привілеями і обіцянку дотримав. По закінченню
депутатських повноважень повернув Верховній Раді двокімнату квартиру у
депутатському будинку на Оболоні і вернувся у свою хату в Тернівському
районі (північний край Кривого Рогу). Також він відмовився подавати
заяву на підвищення депутатської пенсії, коли Прем'єр-Міністр Юлія
Тимошенко підвищила депутатські зарплати і пропорційно до них зросли
пенсії.
І до депутатства, і після нього він завжди тягнув купу різноманітних
громадських справ, жертвуючи свій час та кошти. Він був серед
засновників у Кривому Розі осередку "Просвіти", газети "Промінь
Просвіти", осередку Зеленого світу", осередку Народного Руху,
Криворізького міського правозахисного товариства, організовував
кінопокази фестивалю фільмів про права людини "DokuDays". Він також
брав участь у діяльності Спілки Українських офіцерів та Асоціації
народних депутатів усіх скликань.
Я познайомився з ним у 1992 р, коли я активно працював у
"Зеленому світі", а Микола Іванович був Секретарем Комітету ВРУ з
екологічної політики. Я запитав: "Що Ви думаєте про громадські
екологічні організації?" Він відповів: "Я думаю, що ніяких суттєвих
позитивних зрушень на покращання стану довкілля не буде до тих пір,
поки в кожному районі, в кожному місті та селищі не буде хоча б
маленької, хоча б з 3-5 осіб, екологічної громадської організації чи
групи, яка б захищала природу від влади." Я здивувався: "Що Ви таке
дивне кажете? Влада ж сама має дбати про захист довкілля!"
Він сказав:"Воно-то так, але в теорії. На практиці, з того валу
інформації, що йде на наш Комітет, бачимо, що влада або потурає
порушникам, або саме порушує природоохоронне законодавство. І лише
там, де є групи екогромадськості, і вони намагаються захистити
довкілля, інколи ім це вдається. А якщо немає такої групи, державні
інстанції на обґрунтований сигнал про неблагополуччя можуть
прореагувати суто формально." З того часу я назвав таке бачення
"доктриною Коробка" і формулюю її так: кожна екологічна організація
має посильно сприяти появі та зміцненню нових екологічних груп та
організацій по всій Україні, щоб загальна потужність та можливості
впливу екоруху в суспільстві зростали.
На жаль, надзвичайний підйом екоруху в Україн у 1988-1991 р, якому
сприяла свіжа пам'ять про Чорнобильську катастрофу, приблизно у 1992 р
завершився і далі, внаслідок загострення соціально-економічних
негараздів в Україні наростав спад. Були кризові явища і в Українській
екологічній Асоціації "Зелений світ", на той час найбільшої та
найпотужнішої громадської екологічної організації. Його зібралась
підпорядкувати собі Партія Зелених України.
Проте на 4-му з'ї'зді УЕА "Зелений світ" несподівано для ПЗУ було
Видалитиобрано Головою Асоціації Миколу Івановича Коробка. Завдяки цьому за
короткий час організація помітно посилилась, покращились довіра та
солідарність, взаємодія з місцевими осередками. Проте партійці і
надалі намагались захопити владу через кілька спроб перевороту в
організації.
Восени 1994 р вони захопили Управу "Зеленого світу", яка містилась у
Гостиному Дворі, а міліція Подільського району на наші звернення не
реагувала. У грудні 1994 р на два тижні раніше планованого 5-го
з'їзду УЕА "ЗС" в Донецьку ПЗУ організувала непредставницьке зібрання
вм Києві, де було представлено менше третини наявних осередків ЗС -
переважно тих, де керівники були членами ПЗУ, Це зібрання стало
рейдерським захопленням організації, бо назвало себе 5-м зїздом "ЗС" і
обрало Головою Юрія Самойленка, Заступника Голови ПЗУ. На Донецькому
зїзді, де була переважна (позапартійна) більшість осередків УЕА "ЗС",
Головою УЕА "ЗС" було знову обрано М.І.Коробка.
Микола Іванович відкинув пропозицію повернуту Управу штурмом, хоч у
нас була більшість. Він сказав: "Якщо у нас є держава і законність,
то маємо діяти тільки правовим та порядним шляхом, навіть якщо проти
нас діяли протиправно та непорядно". Оскільки двох 5-х з'їздів та двох
Голів у однієї організації одночасно бути не може, то чи один, чи
другий, чи обидва з'їзди були проведені з порушенням зареєстрованого
Статуту. А обов'язок нагляду за дотриманням Статуту Закон "Про
громадські організації" покладав на орган, що зареєстрував.
М.І.Коробко звернувся до Мінюсту з проханням дати оцінку - який з двох
з'їздів відповідає Статуту УЕА "ЗС"?
Мінюст відповідав нам кілька років поспіль, що він "не
втручається". Насправді, це було лицемірством, бо МЮ погодив зразок
печатки Ю.Самойленку і в захопленому приміщенні з майном та печаткою
той спокійно міг робити все що завгодно від нашого імені, зокрема
реєструвати нові організації на основі осередків ПЗУ. У 2000 р. за
вказівкою Глави Адміністрації Президента Л.Кучми В.Медведчука Мінюст
визнав новостворену організацію з осередками, зареєстрованими
переважно у 1998 р під нашим іменем, не ліквідувавши організацію з
осередками створеними ще до 1992 р.
З того часу в Україні існують дві різних організації з однаковою
Видалитиназвою УЕА "Зелений світ" - зі Статутом 1992 р (Голова М.І.Коробко) та
зі Статутом 2000 р (Голова Ю.І.Самойленко). Але в реєстр громадських
об'єднань внесена рейдерська організація. Через те офіс, майно і
рахунок залишились у неї, а ми вже 26 років існуємо в катакомбному
стані. Десятки наших звернень до Мінюсту нічого не дали, попри зміни
прізвищ Міністрів юстиції. Не буде в Україні верховенства права з
таким Міністерством, такою політелітою і такою безвідповідальністю, і
не потрапить вона в ЄвроСоюз.
За час правління Президента Л.Кучми подібні ситуації, що побутовою
мовою (але не юридичною) йменуються "розколами" відбулись з багатьма
партіями та громадськими організаціями, які виявляли якусь
опозиційність до Л.Кучми. Після ситуації двох з'їздів з двома
керівництвами всі бігли до Мінюсту. А там, незалежно від більшості чи
меншості організації, дотримання чи порушення Статуту, та будь-яких
інших обставин завжди підтримували частину, яка була вигідна Кучмі.
Тепер відомо, що то була технологія з використанням агентури
спецслужб, інфільтрованої у всі партії та громадські організації, але
застосовувалась вона саме до небажаних.
"Зелений світ" не був політичною опозицією до Кучм, але, самі того не
знаючи, ми у 1994 р. перейшли дорогу тодішньому Куминому зятю -
Франчуку-молодшому, який займався нафтовим бізнесом і мав плани
заволодіти Одеським (Южненським) нафтовим терміналом на Аджаликському
лімані з авантюрними планами його розширення. А "Зелений світ"
вимагав проведення екологічної експертизи проекту його розширення,
за це ми і поплатились - недаремно на зфальшованому ПЗУ з'їзді висів
великий плакат "Підтримуємо нафтовий термінал!" Преса тоді писала, що
цей термінал гарантує енергетичну незалежність України. Але коли
донька Кучми розлучилась з І.Франчуком, Л.Кучма в Одесі на запитання
про долю терміналу відповів: "Пора кінчати з цією авантюрою!"
Саме особистість Миколи Іванович Коробка, його мудрість, людяність,
екологічність були тими духовними магнітами, який скріплював місцеві
осередки "Зеленого світу", зареєтровані як самостійні організації у
рамках реальної мережі еконНУО. Ми вижили без офісу та грантів,
всупереч паскудствам Мінюсту. Але тепер, без Миколи Івановича,"Зелений
світ" справді осиротів і нам стає діяти набагато важче.
Розуміємо, що це важка втрата і для інших громадських організацій,
в яких він
брав участь.
Співчуття рідним та близьким, друзям.
На очах у мене сльози, бо ще вчора я сподівався мати розмову з
Миколою Івановичем.
Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру УЕА "Зелений світ" зі Статутом 1992 р.