Його виконали подружжя митців із Києва – Ольга та Яків Біленки, які через повномасштабне вторгнення росіян покинули свою домівку та оселились у Чорткові. На барельєфі Василь зображений разом із своєю одвічною супутницею – бандурою. Він був не лише хорошою людиною, а й гарним музикантом: грав на акордеоні, губній гармоніці, тромбоні, але особливо люди затамовували подих, коли Василь брався за бандуру.
На бандурі навчався грати саме у Чортківській музичній школі. Василя захоплювала гра на бандурі, бо цей інструмент доносить звуки кривавого двобою, як клич славних козаків-запорожців у переможній битві... У душі він був козаком-кобзарем… Адже кобзарі були людьми виняткової моральної чистоти і громадянської гідності. І тому не дивно, що саме він міг поєднати в слові, музиці та співі особисте і з такою силою заявити почуття свого обов’язку перед батьківщиною.
Володимир Шматько мав нагоду подарувати Чортківській мистецькій музичній школі ім. Василя Мармуса скульптурну композицію, яку придбав колектив Чортківської міської ради. «Вставайте, кайдани порвіте!» – це одна з найвидатніших робіт відомого закарпатського митця Анатолія Сакалоша. Виготовлена з дерева кобза, на якій руки, що розірвали кайдани, грають на струнах із колючого дроту.
Ніхто не забутий, ніщо не забуто!.. Дякуємо тобі, Василю, за Україну!
Немає коментарів:
Дописати коментар