Вадим був звільненим від військової служби, проте з літа 2014 року добивався, щоб його забрали на фронт. Він був з тих, хто ходив до воєнкомату, як на роботу. І добився. Спочатку потрапив на навчання, потім - на фронт. Згодом воєнна доля закинула підрозділ Вадима під Дебальцеве.
Позицію, де перебував солдат Зябліцев з побратимами накрили гради і боєць отримав поранення в голову чотирма осколками. Коли поранених вивозили з поля бою, ворог постійно обстрілював машини.
Поранення Вадима було важче, ніж ампутація. Навіть після операції лікарі не давали гарантій, що до бійця повернеться пам'ять і фізичні функції. Однак Вадиму пощастило, він прийшов до тями у Харківському госпіталі. З перших днів боєць прагнув встати на ноги. Ходити вчився по новій, спочатку - на милицях.
Відновлення після поранень голови має свою специфіку - психологічну складову, яка впливає на подальший фізичний стан та реабілітацію. Часто буває, що поранений вже не може повернутись до своєї діяльності, відновитись до попереднього рівня. Є складності й у соціальній адаптації. Люди з інвалідністю після поранення голови не мають зовнішніх ознак свого стану. Це часом є причиною черствого ставлення оточуючих, яке надзвичайно травмує.
Найцінніше, що є в житті Вадима Зябліцева, - сім'я, родина. Дружина вважає і називає його "найрозумнішим чоловіком у світі". За цим - робота, волонтерство. І звичайно - спорт. Вадим двічі представляв Житомирщину на Іграх Нескорених.
До участі у проєкті "Народжені, щоб жити" Вадима спонукало бажання розказати суспільству, чим живуть ветерани з інвалідністю, як вони проходять складний шлях відновлення, реабілітації та соціальної адаптації. Не тільки, аби повідати свою історію, а й заради тих побратимів, хто за ним проходить і буде проходити цей тернистий шлях.
Фільм "Народжені щоб жити"
#запідтримкиУКФ
Немає коментарів:
Дописати коментар