Цвіт скорботи чорнобильських садів

32 роки цвітом скорботи та суму зацвітають чорнобильські сади, 32 роки Україна черпає урок, за який заплачено дорогою ціною. Саме 26 квітня, в День пам’яті, День скорботи і роздумів у КОГПА ім.Тараса Шевченка студентами 11–І та 21–СП груп була проведена виховна година-спогад «Чорнобиль... Чорний біль нашої землі».
Про гігантське смертоносне полум’я зловісної пожежі на ЧАЕС та його страшні наслідки, величина якого була в сотні разів більшої потужності ядерних бомб, скинутих у 1945 році на Хіросіму та Нагасакі, розповіли учасники заходу, наголосивши при цьому, що Україна нагадує пораненого птаха, рана якого не може загоїтися. Студенти почергово ознайомили усіх присутніх із історією будівництва атомної електростанції, яка замість того, щоб стати гордістю, стала трагедією для людства. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, могили своїх батьків. Виступаючі назвали прізвища героїв-пожежників, які першими стали до бою з непокірним реактором, заплативши за це своїм молодим життям. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії. Кандидат філософських наук Олена Мороз окреслила основні аспекти еволюційного поступу в майбутнє, рушієм якого є пам'ять.І якщо весь народ пам'ятатиме свою історію, своїх героїв, він заслуговує на повагу і вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Завершальне слово промовили кандидати філологічних наук Олег Василишин та Інна Волянюк, які вміло поєднали історичну та літературну складові у своїх виступах.

Галина Сеньківська