Місто Дубно святкує в цьому році 919-ту річницю від першого свого спогаду. Втім, ще задовго до згадки в Іпатіїївському літописі, коли на 10-й день серпня внуки Ярослава Мудрого укладали мир та передали Дубен князю Давиду Ігоровичу, тут існувало древнє слов’янське городище.
Тож хтозна скільки насправді років місту, що зросло на перехресті двох шляхів: від Балтики до Чорного моря, від Києва до столиць Європи.
Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині.
Саме з Дубенського Хрестовоздвиженського монастиря почав свій шлях на Почаївську гору Іван Желізо, якому судилося розбудувати Успенську церкву на горі і отримати ймення Йов Почаївський.
Саме з Дубенського Хрестовоздвиженського монастиря почав свій шлях на Почаївську гору Іван Желізо, якому судилося розбудувати Успенську церкву на горі і отримати ймення Йов Почаївський.
Щоправда скарбниця історії береже й невдалі картини. Хрестовоздвиженська монастирська обитель в Дубно зруйнована більшовиками у 1944 році, а Почаївська свята гора окупована московитами.
Принадою Дубна є його замок, зведений Костянтином Івановичем Острозьким в 1492 році, а потім ще краще розбудований його нащадками. Раніше з усіх боків фортеця омивалася водами Ікви. Зараз цими оборонними ровами можна сміло пройти. Та варто, звичайно, оглянути замок зсередини. Пройтись палацами князів Острозьких та Любомирських, ввійти в надбрамний корпус, заглянути в підземелля, піднятись на бастіони.
Парки, пам’ятники, церкви і люди. Дубно має чим гордитися. Ніде ви не більше не побачите композицію з чотирьох пір року у вигляді українських дівчат навколо фонтану.
Старі дерева у парках не ріжуть під корінь, а залишають триметровий стовбур для місцевого теслі. Він творить з посохлого дерева живі скульптури. Дивишся на них, наче казки Лесі Українку про Волинь читаєш.
Хто тільки не був у Дубно. Іван Мазепа, Пилип Орлик, Тарас Шевченко, різні королі та королеви. Хтось з них гостював, а хтось приходив окупантом. Та навіть в часи несприятливі, коли зайди керували, українство дубенчанами береглося в душі і наяву.
Чого тільки вартий фестиваль української рок-музики "Тарас Бульба"? Адже й він тут був, як образ справжнього українця, справжнього козака, який навіть люльки ворогу не віддасть.
Про це й документальний фільм «Дубно: на скрижалях історії».
Зйомки фільму відбулися за сприянням Дубенської міської ради.
Продюсерський центр Тернопільська кінокомісія/Ternopil Film Commission, Volodymyr Khanas.
Творча студія "Leleka West (м. Копичинці), головний режисер фільму Bogdan Hollych, оператор Vasyl Protsyshyn
Зйомки з БПЛА Max Melnik (м. Тернопіль)
Лінійний продюсер Володимир Кисельчук (м. Дубно).
І на сам кінець від себе додам. На Тернопіллі є сотні сіл і міст, які заслуговують на фільми. Заслуговують, щоб скрижалі історії горталися не тільки в книгах, а й в кінокадрах. Це не те, щоб аж потрібно нам, сучасникам, це потрібно майбутнім поколінням. Бо ж не кожен камінь витримує воду, не кожне ім’я українця-героя сьогодні згадане. А багато про них пам’ятають люди, що ще живуть та не мають, кому розповісти.
Немає коментарів:
Дописати коментар