пʼятниця, 22 листопада 2019 р.

Роман Залубник про "Чорний суботник"


21 листопада ми відзначали шосту річницю початку Революції Гідності і дуже знаменно, що на наступний день, 22 листопада в рамках Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA я, разом із студентами кафедри соціокультурної та інформаційної діяльності, переглянули фільм " Чорний суботник".


Цей фільм описує період, коли активна фаза революції вже закінчилася, злочинна влада втекла, а на сході України вже тривала Російська агресія.


Значна частина тих, хто був на барикадах, поїхали на Донбас боронити Україну від російських військ, а частина людей залишилася на Хрещатику і категорично відмовлялася залишати місце, яке стало символом, місце, окроплене кров'ю борців за незалежність, кров'ю Небесної Сотні.


Сюжет фільму передає тонку психологію українського суспільства, вагання людей, їх недовіру до нової влади, страх і бажання справедливості, справедливості тут і зараз. Перепалки простих людей, які нещодавно стояли пліч-о-пліч в боротьбі проти " беркуту", намагання новообраного очільника столиці взяти центр міста під свій контроль, кадри, на яких барикади, зведені людьми із шин, дощок, бруківки і всього, що лише можна було застосувати для укріплення своїх позицій, все це ніби переносить глядача туди, на шість років назад.


Я і сам прекрасно пам'ятаю розмови, які точилися в суспільстві, одні говорили, що на майдані залишилися лише безхатченки та п'яниці, інші стверджували, що народ має залишитися на майдані і контролювати всі кроки нової влади. Історія все розставила на свої місця, і тепер ми маємо змогу споглядати глибокий та влучний фільм, режисером якого є Пьотр Армяновський. "Чорний Суботник" - велике прибирання місця перемоги демократії та європейських цінностей, місця безпощадних розстрілів та демонстрації незламності духу нашого народу. Цей фільм про те, що люди із різним баченням проблем, різними поглядами, в критичний момент відстоюють майбутнє країни і самоорганізовуються в силу, яку не здолати. Особисто мене цей фільм наштовхнув на думку про те, що суперечки були потім, одні бачили продовження майдану на Хрещатику, інші під Донецьком та Луганськом, а треті вдома з сім'єю, але це було питання "Що робити з барикадами, коли вони виконали свою основну функцію?" і, як на мене, це питання другорядне, головне ж, що на барикадах - в диму шин та під пострілами всі ці люди були разом, майдан згуртував їх, таких різних, якими вони показані в фільмі.





Роман Залубник Група МСД - 41, юридичний факультет ТНЕУ

Немає коментарів:

Дописати коментар