Ми часто згадуємо Голодомор 32-33 роки. Ростислав Бортник ще декілька років тому проводив акцію «163 мистецтво заради пам’яті» яка сколихнула як Україну, так і закордоння. В нас проводяться часто дні пам’яті за тими, хто загинув від штучного голоду організованого червоними катами. Ми це пам’ятаємо…
Але те що розповіли наші гості, перевернуло моє сприйняття трагедії нашої нації. Виявляється вони роблять «Турне Вдячності» по наших землях щоб подякувати Богові і людям. Вони – нащадки тих, хто вижив, і вижив завдяки доброті наших земляків. В 30 роки, коли в їхніх краях бушував голод, хто пішки, хто потягами добирався на Західну Україну, яка в той час була під Польщею і люди жили заможніше. Тут просили хліба, їжі і роботи. І отримували. Це дало можливість вижити багатьом. Повертались в свої краї, несучи ті небагаті подарунки, щоб прогодувати свої сім’ї. І їхні сім’ї вижили.
Дуже зворушила розповідь ведучого групи, пана Олександра, як його предок пробравшись в наш край, пас корови в околицях Бережан в багатих ґазд і заробив 15 кілограм пшениці, що на той час було величезним скарбом. Це багатство він відніс додому, назад, в Бесарабію. І завдяки цій пшениці його сім’я змогла посіяти і мати чим годуватись далі.
Ми пам’ятаємо тих, хто загинув у вирі історії. Але не забуваймо тих, хто в ті ж часи, наші земляки з Нараєва, Бережан, Рогатина, проявили людяність, доброту і поділились хлібом з нашими братами, що терпіли голод.
І тому слова «Дякуємо Бережанці, що колись ваші діди подбали про наших дідів, адже завдяки їх доброті, ми сьогодні зустрілись» звучали якось по особливому і викликали сльози. Воістину Божі шляхи незвіданні…
Немає коментарів:
Дописати коментар