Односельці та сотні знайомих і незнайомих людей прийшли віддати шану воїнові, котрий поклав життя за Україну, за її майбутнє… Бо, як сказали святі отці, немає більшої жертви, аніж віддати життя за рідних, за свою Вітчизну.
Але з Героєм прощалися не тільки люди. Кілька хвилин над його хатою самотньо кружляв лелека… А згодом десятки голубів, коло за колом, пролітали вгорі, аби засвідчити: Андрія чекають на небі.
Він так і не зустрів з рідними своє 44-річчя. Проте, Андрій так багато встиг в житті. Бог дарував йому все найкраще – люблячу матусю, кохану дружину, вродливих і розумних донечок Олену й Віталію, а також найбільшу потіху - онуків Єву та Максимка. Навесні Андрій та Наталія відзначили срібне весілля – 25 років подружнього життя.
Клята війна відбирає у людей найдорожче. Але нині ми маємо пам’ятати, що людина помирає, коли про неї забувають. Наш Андрійко житиме вічно у наших молитвах, спогадах, серцях…
Вічна пам'ять тобі, наш Герою… Царство Небесне…
Щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови в глибокій скорботі.
Немає коментарів:
Дописати коментар