Щойно до нас прийшла жінка, сказала, що син у неї один загинув на війні - його прізвище - Булик Анатолій Анатолійович, живе вона на Дружбі, на Мира, зараз забирають на війну другого сина, а чоловік у неї паралізований. Просила грошей на те, щоб довезти чоловіка до лікарні в Микулинці.
Знаю, що родини загиблих ми якось трохи намагаємось тримати на контролі, а тут... ну всяке буває. Дала 300 гривень, жінка миттю вискочила зі Штабу.
А я почала шукати якісь контакти, чухати голову, як же ми пропустили, тим більше, щол жінка сказала, що син загинув буквально тиждень тому.Знаю, що родини загиблих ми якось трохи намагаємось тримати на контролі, а тут... ну всяке буває. Дала 300 гривень, жінка миттю вискочила зі Штабу.
Знайшла я цю родину. Із найкращих сподівань - помогти. Виявилось - пияки і аферисти. Шукають, видурюють, прикриваються святим...
А вранці сьогодні у мене була справжня Матір загиблого Сина. Тримала, як найбільший скарб, на руках Його дочку. Я пишаюсь, що дозволила і мені хоч на часинку притулити дитятко до свого серця... І я ладна була і їй, і маленькій дівчинці цілувати руки. бо обидві вони - святі... Одна - народила Героя, друга - несе в собі часточку його душі...
Пані Булик, ви не мене надурили. Ви - низька і підла людина. Ви навіть не людина. Мені гидко з вами дихати одним повітрям. Ганьба.Ліля Мусіхіна
Немає коментарів:
Дописати коментар