Мандрівка у минуле каторжного краю Комі стала водночас мандрівкою в дитинство журналіста зі Сміли Черкаської області Олександра Вівчарика. Документально-публіцистична розповідь «Подорож у каторжні місця» побачила світ у черкаському видавництві Олександра Третякова.
Олександр Вівчарик – син українських політв’язнів-упівців, які відбували ув’язнення, а відтак – і заслання в місті Інта, що в російській Республіці Комі. Там він і народився. Самі ж його батьки родом з Тернопільської області (мама – Марія Вівчарик (Ластівка) з села Кривеньке Чортківського району Тернопільської області, а тато – Ілля Вівчарик з села Сидорів Гусятинського району Тернопільщини)
– Ми, українці, інтинці за народженням, закохані в сувору країну Комі, в могутню північну природу, – каже Олександр Вівчарик, – ми любимо Україну розумом, але серце наше в Інті... І от наприкінці літа 2008 року я відчув, що коли найближчим часом не поїду в Інту, пропаду. Вона мені снилася мало не щоночі. І я поїхав. І побачене, пережите, почуте і згадане в ті дні виклав у 2009 році в дорожніх нотатках, які побачили світ у найстарішій україномовній газеті світу – американському часописі «Свобода». А нещодавно один із редакторів «Свободи» з Черкас Лев Хмельковський запропонував мені видати ці нотатки окремою книгою, додавши до них інші мої новели про Інту. І навіть придумав для них назву. Більше того, знайшов гроші на її видання і видавця – Олександра Третякова.
Автор книжки із ніжністю згадує не лише своїх батьків, а й шкільних товаришів, учителів, які допомогли формуванню його як людини. Це були люди різних національностей – українці, росіяни, литовці, білоруси, євреї, комі, латиші, німці. «Справжній інтернаціонал, про який мріяли в Радянському Союзі! Гарно, мирно співіснували люди різних національностей – колишні ув’язнені. При цьому всі спілкувалися в родинах своїми мовами. І це було настільки природно, що ніхто не звертав на це уваги! – згадує Олександр Ілліч. – Усі дружили між собою, ходили один до одного в гості... Відтоді я цього відчуття я ніколи не мав».
– Але ностальгія – дуже небезпечне відчуття, – додає Олександр Вівчарик. – Коли я приїхав у Республіку Комі, то побачив не ту казку, яку я уявляв з дитинства. На жаль, сьогодні Інта – напівзруйноване місто, з якого тікають люди. Шахти закриваються. Будинки руйнуються. І щоб безхатьки випадково не підпалили їх, ночуючи там, місцеві пожежники, як у відомій повісті Рея Бредбері, контрольовано спалюють ці будинки... На жаль, свій колишній будинок я також побачив спаленим. Крім того, не вдалося побачити майже нікого із тих, кого я знав у дитинстві. А ще... Після Інти я відразу зрозумів, що, найімовірніше, між нашими країнами буде війна. Я молився і мріяв, щоб цього не було Але відчуття мене не полишало – на жаль, занадто часто я чув у Росії ненависть до українців. Тож повернувся я з сумними почуттями. І від того, що я викладав свої думки на папері, мені ставало легше...
Повертатися у місця свого дитинства було і цікаво, і боляче. Водночас ця подорож відкрила нові грані у захопленні, яке автор відчував до своїх батьків усе життя. «Україна житиме доти, доки живе хоч один українець, – казали батьки. – А ми ж ще живі!»
– Ми маємо таких предків, які передали сучасним українцям прагнення до волі, силу боротися за неї. Й тому ми, українці, й сьогодні боремося, ми не здаємося! – підсумував Олександр Вівчарик.
З позиції історика-науковця оцінив книгу Олександра Вівчарика кандидат історичних наук, член топонімічної комісії Черкас Сергій Шамара.
– Попри те, що книга названа документально-публіцистичною й містить художні прийоми, це – цінне історичне джерело і водночас дослідження в дусі популярної сьогодні усної історії. Це, по суті, інтерв’ю журналіста Вівчарика із самим собою – очевидцем важливих подій у житті нашої країни. Книга покладається на серйозну документальну базу. Дати, місця, описи подій у ній чітко вивірені, – наголосив історик.
На думку Сергія Шамари, книга Олександра Вівчарика – це книга про Вибір. Про вибір між добром і злом, між тим, щоб здатися або вистояти, про вибір національної ідентичності.
Книжка певною мірою розвінчує ворожі міфи. Вона цінна своєю безпосередністю, чесністю, щирим прагненням розповісти все, як було, і як є, справжніми емоціями і зануреністю в дійсність сучасної російської глибинки. А також – неприхованою любов’ю до Півночі (місця народження автора), і до Батьківщини його предків.
Ця книга доступна для широкого кола читачів, але рекомендується, насамперед, тим, хто насправді хоче більше знати про непросту долю нашого народу за радянських часів, про життя українців у сучасній Росії, тим, хто має відкрите і гаряче серце і хто почувається українцем, якому не байдуже майбутнє його країни…
З приводу придбання книги писати на E-mail Олександра Вівчарика karafka13@gmail.com; або телефонувати йому за номером (067) 90 16 719.
Немає коментарів:
Дописати коментар