У вас є власна сторінка у соцмережі? Вітаємо
вас, ви - на фронті. Вже давно інформаційний простір став полем неабияких битв.
- Ну, і що? - скаже хтось із активних завсідників “фейсбуків”, - це ж тільки інформація, вона не вбиває!
Біда в тому, що не тільки пересічні аборигени
інформаційних полів, а й люди, від яких залежать долі держав, схильні
недооцінювати можливості й потужності інформації. Ми стверджуємо, що анексія
росією нашого Криму стала можлива лише завдяки чистому виграшу в інформаційній
боротьбі за мізки місцевого населення. І ще - через трагічну й ганебну
недооцінку українською владою інформаційної складової гібридної війни в цілому
й російсько-української війни зокрема. Проте, справедливості ради, треба
сказати, що й за кордоном до президентських виборів у США і вторгнення
російських полчищ в Україну не вірно оцінювали зусилля рф саме у сфері ІПСО.
Чого тільки вартують нещодавні камінг-аути найбільших розвідок світу -
американської та британської, які зізнались, що повелись на міф про “другу
армію світу” й недооцінили вільнолюбивий войовничий дух українців.
-
Ну, це все великі ігри світових розвідок, - знову махне рукою
завсідник “фейсбуків”, - ми - маленькі пішачки, наша роль у цих іграх зводиться
до нуля.
Це - правда. Одна людина, навіть наділена
великою владою і повноваженнями, не може впоратись з ІПСО супротивника.
Вплинути - може, збити хвилю - теж. А от нейтралізувати зовсім ворожий вплив -
ні. Чому? От тут і виступаємо ми - рядові інформаційного фронту - користувачі й
завсідники соцмереж. Наша перевага в кількості. Це той варіант, коли гуртом і
батька добре бити. Питання в тому тільки, чийого батька ми б’ємо: свого, чи
запарєбрікового. Якщо ми б’ємо чужого, ворожого - то ми молодці. Якщо ж свого -
то стаємо тими, кого називають “корисними ідіотами”.
В інформаційне поле противника ІПСО
підкрадається непомітно. Якийсь абсолютно лівий аккаунт підкидає яскраву за
подачею інформацію, що несе в собі ворожий меседж-чіп. Це може бути пост у
мережі, невеличка стаття на непримітному інтернет-ресурсі, відео в Тік-Току.
Такі повідомлення створюють співробітники спеціального підрозділу інформаційних
військ росії. Потім до розгону цієї інформації долучаються спеціально створені
ботоферми - автоматизовані мережі неживих акаунтів, сторінок, ботів, які починають
з шаленою швидкістю поширювати тексти, відео з меседжем-чіпом. Коли під
повідомленнями з’являються коментарі, туди заходять інтернет-тролі - спеціально
найняті й підготовлені агенти, задача яких - спровокувати масштабні
обговорення. Навіщо? З трьома цілями:
-
по-перше, щоб публікація не сходила з екранів (коментарі, перегляди,
реакції піднімають повідомлення в мережах і видають його більшій кількості
користувачів, ось чому відомі блогери на Ютубі просять тиснути на “дзвіночок”);
-
по-друге, активність читачів/глядачів привертає увагу великих ЗМІ чи
блогерів з істотними аудиторіями, вони підхоплюють меседж і вивозять його, наче
паровози, в офіційне інформаційне поле, легітимізуючи чіп-меседж;
-
по-третє, активність споживачів дає інформації друге життя, тобто
ворожий чіп-меседж потрапляє вже у породжені самими користувачами мереж тексти,
відео, меми, приколи, і блискавично поширюючись, осідає на мізках громадян,
перетворюючись на наратив - часточку картини світу людини.
Оцих коментаторів, дописувачів, критиків, що
гуртуються навколо ворожого наратива, даючи йому друге, а інколи й третє, й
четверте життя, називають “корисними ідіотами”.
“Корисний ідіот” - це не псевдо агента
російських спецслужб. Це - принизлива назва безвідповідальних завсідників
соцмереж, які дуже люблять виступати в ролі експертів з усього. Вони “знаються”
на медицині під час пандемій, на філології та соціології у мовних та
демографічних питаннях, потім перетворюються в експертів з права та
юриспруденції, і врешті стають військовими аналітиками і можуть вам показати
“звідки готувався наступ”. Смішно? Мабуть…
Якби не один цікавий момент в механізмі мережі
Інтернет. Бачте, цьому механізму глибоко по цимбалах, який ви написали коментар
під повідомленням - схвальний, чи критичний, який поставили “смайлик” -
гнівний, чи задоволений. Механізм все це рахує як інтерес аудиторії, і піднімає
повідомлення у видачі на екрани споживачів. Упс! Виходить, що будь-яка ваша
реакція - то все на руку ворогу, якщо така реакція - не ігнор. І вже трошки не
смішно.
Коли ми блискавично відгукуємось постом, чи
коментарем, жартом чи анекдотом на тему, яка дуже нас зачіпає (тригерить, як
зараз модно казати), ми часто потрапляємо у пастку ворожого ІПСО й стаємо “корисними ідіотами”.
Складність в тому, що на інформаційному фронті немає чіткої лінії розмежування,
тут визначити, хто свій, хто ворог, іноді дуже складно. Адже в мережах живуть
не люди, а “цифрові особистості”. Кожен з нас може створювати будь-який
віртуальний образ, тоді, як в реалі ми такі, які є.
Щоб не стати “корисним ідіотом” і не влупити
бува “власного батька”, потрібно пам’ятати всього кілька простих речей:
- Коли пишете коментар, ви не обов’язково
сперечаєтесь з людиною, там, по той бік екрану може сидіти будь-хто,
навіть автомат, який тупо розсилає повідомлення.
- Перед вами на екрані - картинки і букви.
Саме так і потрібно їх сприймати. Картинки і букви - це не про емоції.
Все, що викликає ваші емоції - маніпуляція. Прості люди не тягнуть емоції
з вас, вони діляться своїми. Відчуйте різницю!
- Найкращим інструментом у боротьбі з
ворожими ІПСО є повний ігнор у віртуалі й прості та ефективні дії в реалі.
Верифіковані акаунти, живі сторінки, наповнені
авторськими текстами й фотографіями, особисте реальне знайомство - це те, що
рятує нас від перспективи стати “корисним ідіотом” і зіграти в інформаційному
бою на боці ворога. Не нехтуйте простими правилами безпеки!
Джерело. Газета "Діалог" 28 квітня 2023 р
Немає коментарів:
Дописати коментар