Трагічні події, викликані насильницьким впровадженням комуністичної ідеології не оминули мільйонів українців. Історія кількох століть де ворог той самий продовжується, війна за Україну набирає обертів, у ній з'являються нові Герої, яких ми не повинні зрадити. У цей день я вирішив наголосити на важливості продовження національної боротьби, оскільки ворог як і сотні років тому знищує наш рід, культуру, національні цінності які належать українському народові. Для мене як і для багатьох не просто дата, що обведена в календарі. Насамперед - це біль, історія незламних, чиї серця не здалися у боротьбі за самоствердження держави Україна. Вперше в своєму житті прадіда Корнила я побачив у 2020 році на світлині, яка дісталася випадково, у розмові з родичкою в четвертому поколінні, звідки походить рід по батьківській лінії. Світлині цій понад 100 років, її мало хто бачив з нашої родини, тому берегтиму її у пам’ять батьківського роду для наступних поколінь. Багато чув від свого батька, що Корнило був добрим господарем, любив дітей, мали їх восьмеро та мріяв про успішну, незалежну Україну. - В ту ніч, яскраво світив місяць, (зі спогадів тітки Марії, рідна сестра мого батька Степана Кульпи). Світив як ніколи, здавалося було видно все село. Ми готувалися до сну, та несподівано у двері постукали робітники Збаразького РВ МДБ. З’ясувалося, що вони прийшли по діда Корнила, мовляв як батька бандерівця - українського націоналіста. Під прицілом автомата, вивели його з подвір'я. Забрали в кальсонах, босоніж. Бабця Оліянна кинулася за ними, але міліціонер, якого залишили біля дверей націлився на неї автоматом. Усі хто був в хаті побігли до вікна, щоб подивитися що відбувається. Діда Корнила прив'язали колючим дротом до стовбура ялини що навпроти будинку й катували. В ту ніч вже ніхто в хаті не спав. Усім було страшно, плакали. Враз почули постріл і зрозуміли, Діда Корнила немає, застрелили. Вбили за те, що був батьком бандерівців. Бандерівцями ж були його сини – Іван та Андрій, яких напередодні заарештували за зв’язки з українськими націоналістами. Син Андрій тоді був головою сільської Ради (село Новики, Збаразький район, Тернопільська обл). Другий син Іван - станичним, (керівник місцевого осередку ОУН) . У другій книзі з серії "Реабілітовані історією. Тернопільська область”, на стор. 659, 660 автори розмістили інформацію за якою статтею засудили обох братів: Кульпа Андрій Корнилович, 1911 р., с. Новики, освіта 6 кл. Брат І. К. Кульпи. Голова сільради. Заарештований 06.07.1947 р. Збаразьким РВ МДБ (ст. 54-1а КК УРСР). Підтримував зв’язок з ОУН. Засуджений 22.09.1947 р. ВТ військ МВС на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна. Покарання відбував у м. Воркута (нині Республіка Комі, РФ). Звільнений 19.07.1955 р. Повернувся в родинне село. Реабілітований 07.02.1992 р. Помер 27.09.1993 р. (8454-П). Кульпа Іван Корнилович, 1920 р., с. Новики, освіта початкова. Брат А. К. Кульпи. Заарештований 10.06.1947 р. Збаразьким РВ МДБ (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР). Член ОУН, станичний. Згідно з постановою ОН при МДБ СРСР від 30.08.1947 р. ув’язнений на 10 р. у ВТТ. Звільнений 07.09.1955 р. Проживав у с. Старі Кривотули Тисменицького р-ну ІваноФранківської обл. Реабілітований 11.10.1991 р. (7057-П). Зі слів тітки Марії, коли забирали діда Андрія, не допомогли благання вагітної дружини, не заважали "сексотам" сльози маленьких дітей (5, 9, 10 років). В одному з міліціонерів рідні упізнали «товариша», який не раз заходив на подвір’я, обідав за одним столом з дідом, а сьогодні він вже не був товаришем і Василем, якого знали. З його наглої пики вирвалося: «Для вас я уже не Вася, а гражданін начальник отделения», додав сексот під час арешту діда Андрія. Політика сталінського режиму, яка була спрямована на ліквідацію української ідентичності та створення нової спільноти «радянський народ», призвела до численних втрат та знищення мільйонів людей, лише за те, що любили свій край, Україну. За те, що були головами колгоспу чи сільської ради, інженерами, або ковалями, станичними ОУН, або нескореними захисниками України. Насправді це були справедливі, чесні, люди, які любили працювати на своїй землі та вірили в Господа Бога. Зі спогадів Олега Кульпи - молодший син Івана (брат Андрія, молодший син Корнила) історія його батька після 1955 року у Воркуті не скінчилась. Ще були: примусове поселення, знайомство в Воркуті з його мамою Зофією Телевяк, також репресованою, та народження сина Ігора (його старшого брата) у Воркуті в 1957 р. Була спроба повернення в Україну на початку 60-х років, але довелося знову залишити рідну землю з політичних причин. Прихистком тоді стала Молдова (в той час Молдавія). А повернутись вдалось в Україну Іванові та його сім'ї лише в 1989р. Степан Кульпа – (син Андрія - старший син Корнила), був здібним хлопчиною, але через ці події не мав права вчитись бодай у звичайному ПТУ, оскільки вважався сином «врага народа». Доступ до вступу в навчальні заклади неподалік був закритим, тому змушений був вчитися за 1000 кілометрів від рідної домівки на цілині, на Херсонщині. Там вступив в училище механізації, закінчив його з відзнакою та здобув спеціальність тракториста-машиніста, водія. Повернувшись додому після навчання, ситуація стабілізувалася. Дід Андрій (старший син Корнила) повернувся в родинне село. На подвір’ї організував власну кузню. До останніх днів свого життя був хорошим ковалем, до нього приїздили з усіх навколишніх сіл, щоб ремонтувати вироби з заліза. Час робив своє, Степан син Андрія продовжував вчитися. Добився свого та вступив до Збаразького професійно-технічного училища, яке закінчив також з відзнакою. В країні відбувалася електрифікація міст та сіл. На заміну старим технологіям приходили нові. Захопившись наукою продовжив навчання у Львівському технікумі електрифікації, а згодом в політехнічному інституті в Києві. Вчився до тридцяти п’яти років. Інколи йому закидали, що ти так і не оженишся з навчанням. Але встиг усе, і вивчитися, і оженитися, народити з дружиною двох дітей. Усе своє життя він працював інженером в обленерго, а коли вийшов на пенсію був обраний головою найбільшого в місті гаражного кооперативу «Східний» де налічувалось 1200 гаражів. Уже немає наших батьків, щоб послухати їх істрії, нема їх батьків, дідів. Але залишились ми, продовжувачі роду, яким дістався історичний спадок, а з ним обов’язок тримати правильний шлях, у війні за незалежність нашої держави. Історія продовжується, війна за Україну набирає нових обертів. І тільки об’єднавшись в одне ціле, зможемо здобути незалежність, за яку боролись наші предки, про що мріяли захисники з різних поколінь країни яку нам віддали у спадок. Вірю, що нам вдасться перемогти супостата, щоб зберегти наш, український рід. Найголовніше, не стояти осторонь, примножувати здобутки предків, і не боятися, адже у наших жилах протікає кров Героїв.
Юрій Кульпа
Немає коментарів:
Дописати коментар