Якби не ті Василі...

ЯКБИ НЕ ТІ ВАСИЛІ, НЕ БУЛО Б ДІТЕЙ У СЕЛІ…
Вироджуються на Тернопільщині нині села, все рідше там чути дитячий сміх і колядки. Чи то вже Василі не ті, чи Василихи, чи в чомусь іншому причина. Пригадую як в дитинстві дражнили Василів: «Василю, на нитку тебе засилю, на будяк тебе повішу та й ся тобою потішу».

На Тернопільщині свято Василія Великого віддавна було у великій пошані. Напередодні святкували Маланку, щедрували (продовжували і на Йордан у Щедрий вечір), «водили козу» (звичайно, що не в сучасному значенні «від кнайпи до кнайпи»), а зранку приходили посівальники.
Є у нашому краї села Васильків Чортківського, Васильківці Гусятинського і Васьківці Шумського районів. За 300 метрів від села Лосятин Кременецького району був хутір Василихи, де в 11 будинках проживала 51 особа; у 1952 р. хутір як вулицю Шевченка приєднали до Лосятина. А поблизу с. Дзвиняча Збаразького району є хутір Васьковець, де у 18 будинках, проживає близько 60 жителів.
У Васильківцях Гусятинського району з Василями поки що все добре. Нині там проживає понад 1200 осіб. Тож є кому колядувати і засівати. Та й агрокомплекс «Мрія» забезпечує роботою. За переказами, назва села пов’язана із теребовельським князем Васильком, який лікував рани у місцевих цілющих джерелах за іншими – від прізвища власників населеного пункту Васильківських.
На честь святого Василія Великого на Тернопільщині названо храми у м. Тернопіль (1997, мікрорайон «Новий Світ»), смт Козова (2000, є два дзвони, один з яких названий «Василієм»), с. Пилатківці (1904) Борщівського, с. Хоробрів (1997) Козівського, с. Високе стара церква (1810, дерев’яна) і нова (2012) Монастириського, с. Турівка (1882) Підволочиського, с. Мужилів (1703, дерев’яна, зберігаються мощі св. Василія Великого) Підгаєцького і Тетильківці (1937) Шумського районів.
Окремо варто згадати монастирі Чину Святого Василія Великого. Ще у 1617 р. митрополит Уніятської церкви Йосиф Велямин Рутський зреформував монастирі своєї митрополії, централізував їх за правилами св. Василія Великого у Чин св. Василія Великого. До цього чину прилучилися з 1700 р. й монастирі Тернопільщини, коли Львівська православна єпархія приєдналася до Уніятської церкви. Нині на Тернопільщині монастирі ЧСВВ діють у Тернополі (Пресвятого Серця Христового, жіночий), Бучачі (Чесного Хреста Господнього, чоловічий), Чорткові (Преображення Господа Нашого Ісуса Христа, чоловічий); селах Вишнівчику (Святої Покрови, жіночий) Теребовлянського, Заздрості (місійна станиця сестер Василіянок) Теребовлянського, Краснопущі (Різдва Івана Хрестителя, чоловічий) Бережанського, Струсові (Святого Миколая, чоловічий) Теребовлянського, Улашківцях (Різдва Божої матері, чоловічий) Чортківського районів.
Тож засіваємо Василів, Василин, Васильовичів і Василівних.
Мене послав Святий Василь
Засівати в заметіль
Й особливий дав наказ,
Щоб засіяти і в вас!!!
Ще й навчив казати так:
«На кохання сію мак,
Сію жито на добро,
А для сміху ось пшоно,
На здоров’я вам овес,
Щоб був кріпкий рід увесь.
А від заздрісних осіб
Сію вам пшеницю-хліб!
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю.
Не минаю й Фейсбук,
Щоб здорові були дід і внук,
Щоб, як квіти, Ви цвіли
Та сто років прожили!
Христос рождається!

Віктор Уніят 

Дубівецькі Василеньки