Душпастирські нотаткиУ важких життєвих обставинах, під час стихійного лиха, війни, епідемії тощо перед віруючими нерідко постають нелегкі питання, котрі потребують відповідей: «Чи зможу я, як зазвичай, ходити до Церкви, причащатись і сповідатись?», «Як мені належиться сприймати мій стан суворої ізоляції, вимушеного одинокого існування поза спільнотою віруючих і Церквою?» "Чи не наражатимусь я через це на гнів Божий?".
Мусимо визнати, що часи, виклики, випробування тощо різняться, як і життєві обставини, в котрі ми потрапляємо нерідко не з власної волі.
Отож будь яка людина може зненацька опинитись у човні чи на безлюдному острові посеред океану, у ворожому полоні, ізоляції, спричиненій хворобою чи чимось іншим, упасти в ущелину з котрої годі вибратись без сторонньої помочі, заблукати в джунглях чи деінде, іншими словами – бути в обставинах, коли вона не матиме змоги ані піти до церкви ані причаститися. ОДНАК – ніхто і ніколи не може відібрати в неї віри в нашого Спасителя, покладання на Бога, не може заборонити їй молитися, звертатися подумки до рядків зі Святого Писання, котрі вона завчила напам'ять. У кожній безвиході завше є цей вихід.
Отож використовуймо кожну нагоду, щоб ще більше вкорінюватись у Божім Слові, котре в найважчі часи буде для нас світильником на життєвім шляху. Утверджуймося в щоденній молитві. Будьмо певні – Бог ніколи не залічить нам за гріх ненавмисну неучасть у Службі Божій чи Святім Причасті, зумовлену негараздами та труднощами, однак, поза сумнівом, справедливо судитиме нас за зневіру чи невіру, богозневагу, свідоме відпадання від Нього та Його Слова. Що б не сталося – будьмо з Богом, тримаймося Його обітниць, благословень свого Хрищення, любові нашого Спасителя Ісуса Христа, від котрої нас ніщо і ніколи не розлучить. Пам'ятаймо – Бог скрізь і завжди є поруч нас. ЦЕ – наша надія і втіха.
Немає коментарів:
Дописати коментар