15 лютого в
Україні відзначалася 27-річниця виведення військ з Афганістану, відтак у цей
день пошановували пам'ять воїнів-афганців, які загинули під час цієї війни. У
Тернополі мітинг-реквієм традиційно відбувся біля пам'ятника воїнам-афганцям у
парку "Національного відродження".
Священнослужителі різних конфесій
спільно відслужили панахиду, а представники влади області, міста, громадських
організацій серед інших і нашої волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» та
небайдужі тернополяни поклали квіти до монументу. Вшанували присутні й новітніх
героїв України - бійців, які загинули в новому «гібридному АТО», а об’єктивно -
у військовому протистоянні (війні) на території України інспірованого
кремлівськими очільниками що взяли за собі за мету розбудову простору впливу РФ
усіма доступними способами. По усій Україні у цей день пройшло пошанування
героїв афганської війни. Ще коли я навчався у військовому училищі почав робити
виписки по військовій статистиці саме цієї війни. Чому саме її, та тому що як і
у Другій світовій подвиг українців на перевалі Саланг, в Гераті, Кандагарі та
Кундузі та сотнях інших гірських перекатах і кишлаках в горах та на рівнині і
небі Афганістану не оцінений був радянською історіографією тоді (ага які там
національності ми ж будували «человеческую общность будущего», одним словом «строителя
коммунизма», залишається додати щось схоже на кшталт з фізіономією правителів «ЛНР/ДНР»).
Кремлівська пропагандна точка зору сьогодні (навіть в історичній науці) також всіляко
старається заменшити роль інших національностей колишнього СРСР, (а українців
особливо), у тому протистоянні. Між іншим колись один мій викладач в
військовому училищі говорив: - военная статистика вещь упрямая, при
умелом сопоставлении видно кто, как, чем и за что воевал…
Тому тепер коли я
підходжу до опису чи оцінки тієї чи іншої військової операції, чи цілої
кампанії в першу чергу цікавлюся даними військової статистики. Отож трохи її. Для
усього українського загалу і для наших земляків тернопільчан відомо що Україна
понесла чи не найбільші втрати у тій війні що тривала десять років (пропорційно
відносно кількості населення тодішньої УРСР і задіяних у бойових діях на
території ДРА її громадян). За десять років війни в Афганістані загинуло 3360 громадян
України (УРСР), 8 тисяч стали каліками, тисячі дітей залишились без батька чи
матері. Втрати СРСР загалом у війні виглядають так: Радянська Армія втратила 14
427 чоловік, КДБ — 576 чоловік, МВС — 28 чоловік загиблими і зниклими безвісти.
Росіян загинуло — 6.888 чоловік, а з українців — 2.378 воїнів (наведена вище
цифра у 3360 чоловік це усі — загиблі громадяни УРСР, а серед них, безумовно,
не всі були за національністю українцями). Втрати інших національностей
колишнього СРСР теж були чималими, та це не предмет цієї статті їх можна
отримати полиставши наукові видання по військовій статистиці афганського
збройного протистояння. До слова буде сказано у Афганістані воювало так багато
українців, що окремі військові частини бійці, поміж собою, називали «українськими».
Статистика засвідчує, що кожен четвертий військовослужбовець, який перебував у
складі «Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані» був призваний з
території тодішньої УРСР. Через горнило радянсько-афганської війни пройшло
більше 160 000 українців.
Повертаючись до
сьогодення хочу сказати що коли ми з Василем Конько, Едуардом Хатмулліним
довозимо до передової на позиції допомогу що збирає наша група, часто серед
бійців сьогоднішньої російсько-української війни зустрічаємо колишніх воїнів
афганців. Подекуди в бригадах та батальйонах в розвідгрупах та снайперських
парах, серед військових капеланів кругом є вкраплення колишніх «шураві».
Можливо це і добре, нерозривний зв'язок передачі бойового досвіду не стоїть на місці.
Тільки за період проведення цього «гібридного АТО» життя за Україну віддали 156
колишніх ветеранів Афганістану. Про це українському загалу потрібно знати та
пам’ятати…
Ну а, опісля
мітингу-реквієму ми з Василем Конько разом з усіма іншими попробували Козацької
кулеші з «Козацької кухні» що зготували представники Тернопільського обласного
Коша Українського козацтва імені Дмитра (Байди) Вишневецького, та козацько-десантного
осередку теж імені славного козацького ватага Дмитра Байди, все таки виведення
у 1989 році військ з Афганістану було святом.
Ігор Крочак, військовий історик, прес-секретар
волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині»
(фото автора,
завтра читайте матеріал про вшанування пам’яті тернополянина Віталія Лотоцького на
річницю його загибелі у важких боях під
Дебальцевим у лютому 2015 року)
16 лютого 2016
року
Немає коментарів:
Дописати коментар