Автомобілі групи з допомогою, чекають і упізнають ще з далеку. Вклад таких груп волонтерів як наша у підтримку обороноздатності підрозділів що стоять на «передку» важко переоцінити. Це не моє голослівне твердження, мені доводилось спілкуватись з офіцерами які щось тямлять у нинішньому «гібридному» військовому протистоянні що точиться на сході нашої країни, це і їх авторитетне судження. Простіше кажучи у неоголошеній Україні війні, «волонтерський фронт» зробив настільки багато, що я впевнений, згодом з’являться серйозні дослідження з військової історії що тільки підтвердять це.
Ну а повертаючись до наших маршів по зоні
військового протистояння, як і у попередні рейди ми за перебіг 23-го та 24-го
рейдів пройшли по фронтовим дорогам більше за дві з половиною тисячі
кілометрів. Треба сказати що така важка робота в туман, ожеледицю, на розбитих
та залитих грязюкою дорогах вимотує і сили волонтерів, і нищить матеріальну
частину наших автомобілів. Наш легендарний «бусик Балу» потребує хорошого
ремонту, а ще буде краще коли ми йому
«придбаємо брата», як він буде називатись згодом вирішимо, не буду забігати на
перед. Колосальну роботу у рейди присвячені пам’яті Героїв Крут провели усі
активісти групи. Та особисто мене, (без особливого пафосу буде сказано),
надихала спокійна та вдумлива на основі бойового досвіду робота з планування
Едуарда Хатмулліна, невтомна, потужна енергія, продуманість маршів, відданість
справі Василя Конька (ніч не ніч, туман не туман їдемо…), надійність,
виваженість та також невтомність Миколи Дерецького. Як міг, пробував витримати
їх темп в роботі, було важко та тримався, чи вийшло ? Скажуть колись мої
побратими… Один боєць на блокпості навіть сказав: - Да ребята, железная у вас
команда…
До слова, у
нас ще і Володимир Авдєєв такий що їздить з Едуардом туди куди рідко хто з
волонтерів заїжджає, і Андрій Бахарев ( та й багато інших наших донбасівських
хлопців, зараз можливо не потрібно називати усі прізвища, вдумливі люди знають
чому, а пізніше - обов’язково !). Ну ви зрозуміли що усі наші активісти
стараються рівнятись один на одного та на координаторів… Все таки у багатьох з
них колосальний особистий військовий та бойовий досвід.
Такий час,
йде війна, і чим більше ми зробимо тим буде краще для загальної перемоги. У
вихідні 6 -7 лютого на нашу базу Костянтинівці мала під’їхати ще пані Лідія Сівак
з Черкащини (про їхні марші повідомимо згодом), а у п’ятницю (5 лютого) Василь
Конько, Микола Дерецький і я готувались на зворотній шлях додому на Тернопілля.
Забігаючи на перед скажу, у Києві пізно
вночі маючи трохи часу, заїхали на Майдан та вулицю Інститутську, щоб
помолитись на місці загибелі побратимів з «Небесної сотні» і згадати важкі
особисто для нас дні 18-22 лютого 2014 року…
Ну а наші ж побратими з донбасівського відділення
і зараз продовжують важку роботу по довезенню таких потрібних на передовій
вантажів. До цього матеріалу додаю їхні фотографії за період 23-24-го рейдів. У
ті дні вони побували і в нацгвардійців, саперів, піхотинців, правоохоронців.
Валентина Ходус організувала передачу допомоги
від групи для діточок з Нижнєнського НВК (навчально виховного комплексу)
«ДНЗ-ЗНЗ»№36, а директор цього закладу Олена Бровар прислала мені фото з цієї передачі, їх також
додаю до цієї статті (ну а як діточки мандрували чарівною Тернопільщиною читайте
матеріал за 14 серпня 2015 http://news-te.blogspot.com/2015/08/blog-post_14.html#more
і інші за серпень), тепер волонтери
групи завітали до Нижнього з гостинцями. Окрім того 5-го лютого 2016 року
волонтери з Лисичанська передали допомогу від групи «Схід та Захід єдині» через
Світличне на Кримське у один з підрозділів 24-ї бригади ЗСУ.
Тепер трохи
витримок з моїх попередніх статей про рейди 23 та 24-ри, щоби коротко згадати
про їх перебіг.
Довідково:
«-30 січня
2016 року на Донбас з Тернопілля стартував 23-й рейд волонтерської групи «Схід
та Захід єдині» присвячений пам’яті Героїв Крут. Вага поза 27-ім тонн.
Благодійники,
доброчинці, волонтери групи що вагомо долучились до організації рейду: Іван Баралдін, Степан Рубай, Ольга Колос,
Володимир Кравець, Надія Бялик, Микола та Галина Дерецькі, Василь Конько, Петро
Христинич, Анатолій Семенюк, Василь Липка. Громади сіл та міст що долучились до
збору допомоги: Тернопіль, Вишнівець, Озерна, Борщів, волонтерська спільнота
«Бункер- С» з Тернополя, та багато інших. Особлива подяка Ярославу
Брилінському. Також Андрію Гащаку, Ярославу Кравчуку ветеранам НГУ. Пані Олі
Жулковській та ветерану НГУ голові Тернопільської організації СОУ Олександру
Варакуті. Усім хто хоче більше дізнатися про перебіг підготовки 23-го рейду
пропоную «відмотати» замітки наших повідомленнь чотирьохтижневої давності на
сторінці групи «Схід та Захід єдині» у фейсбуці.»
«-У неділю
транспорт 23-го рейду прибув у зону військового протистояння. Слідом за ним на
нашу базу у місті Костянтинівка доправився 24-й рейд групи. Вага транспорту 24-ри
обчислюється аж у 28-м тонн, це вода «Миргородська». Роботу з організації 24-го
транспорту взяли на себе Василь Конько та Микола Дерецький.»
«-За 1-ше та
2-ге лютого 2016-го року наша група встигла та зуміла об’їхати позиції у
Попасній, Троїцькому, Новозванівці, Комишувасі, Торському, Авдіївці та на
багатьох інших «ВОПах». Також у ті дні група не дивлячись на важкі фронтові
дороги працювала у багатьох населених пунктах на лінії розмежування, аж двома
екіпажами. Едуард побував разом Миколою Дерецьким і у мого сусіда тернополянина Андрія Гурана що зараз служить в зоні військового протистояння на сході України. Старші на наших поїздках-маршрутах були Василь Конько та Едуард
Хатмуллін.»
«-3-го, 4-го
та 5-го лютого 2016 року волонтерська група ГО «Схід та Захід єдині» продовжила
роботу з довезення на передові позиції гуманітарної допомоги 23 та 24-го рейдів
присвячених пам’яті Героїв Крут.
3-го та 4-го
лютого 2016 року ми діяли двома екіпажами, на двох автомобілях (наш легендарний
«Балу» і вантажівка). Василь Конько та Микола Дерецький пройшлися по країніх
«ВОПах»: місто Щастя ( Ігору Полигачу що родом з Озерної та його підрозділу
доставили усе потрібне), а також побувли аж за Лисичанськом, Трьохізбенкою
Новоайдарського району та у інших краях. Ну а за перші дні маршів ми надали
допомогу 11-му батальйону «Київської Русі» («Механік» та «Дімідрол» сказали що
наша група справжня, (бо їздить по передку, за це честь їй та хвала...).
Артилеристи з 2-гої батареї, (не буду писати нумерацію бригади, війна ж на
дворі), разом зі своїм командиром «Янеком» взагалі з вдячності за допомогу
нагодували нас ще й смаженою картоплею. Все таки волонтери та бійці розуміють
одне одного з першого погляду. У підрозділі тернополянина Сергія Мусіхіна, у
розвідників ми з Василем взагалі відпочили душею. Згадали наших друзів
майданівців, і усіх що допомагають фронту. На «Плиті» (це біля Пісок) другому
нашому другу, тернополянину Мар’яну, сподобалось те що ми «рейзуємо» по самому
передку. У перші дні рейдів група встигла відвезти на позиції багато потрібних
солдатам речей. А саме, у переліку: харчі, овочі, зимове спорядження, пічки
«буржуйки», військова форма, утеплювачі для бліндажів, оптика до озброєння та і
багато чого іншого. До слова буде сказано, відвезли ми в один з підрозділів НГУ
(бат.ім. Кульчицького) оптичні прибори на озброєння для розвідників. Хто
долучився до придбання оптики, від хлопців велике спасибі. Побували ми і в
батальйоні «Тернопіль». Едуард Хатмуллін з Василем Коньком зуміли організувати
все на вищому рівні.
3 лютого
2016-го Едуард Хатмуллін та Ігор Крочак здійснили поїздку на Верхньоторецьке,
та інші пункти. Тарасу з Тернопілля на позивний «Повар» доставили бензопилу і
ще багато чого іншого за нашим загальним списком.
В ніч на 4
лютого Василь Конько як старший екіпажу та Ігор Крочак як помічник, незважаючи
на складність фронтових рокад, болота і усіх супутніх «моментів» пройшлися
нічним рейсом, по підрозділах якими ми опікуємось. Зранку 4-го лютого приїхали
хопці з батальйону «Шторм» що у підпорядкуванні у МВС, їм також відвантажили не
більше, та не меньше з того переліку що ми привезли на схід, у зону військового
протистояння. Ще й хлопці «штормівці» розписались на нашому прапорі. Не буду
писати звідки саме прибули «штормівці» та дорога була в них не близька. Вже і
на Маріупільській ділянці чули про нашу групу, будемо старатись працювати так і
на далі…»
Ну 5-го
лютого невтомні Василь Конько, Микола Дерецький, Едуард Хатмуллін встигли перед
самим нашим від’їздом додому пройтися ще по кількох позиціях, поки я
узагальнював фотоматеріали з рейду на базі. Отакі то в мене побратими- одним
словом залізні хлопці…
На
завершення статті-звіту додаю матеріал мого колеги Миколи Шота, можливо я на
початку старту рейду 23-ри щось упустив, тому цей матеріал я вважаю буде
доречним. А загалом я невимовно вдячний усім моїм колегам журналістам що
висвітлюють роботу волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» у якій я маю
честь бути прес-секретарем. Від усього загалу групи передаю Вам нашу щиру
подяку. Без ваших матеріалів нам би було працювати дуже важко. Ваша допомога це
величезний вклад у справу загальної перемоги.
Усім ж тим
хто хоче допомагати нам ми завжди будемо раді. Видозміни у реформуванні
постачання підрозділів та частин державою, ще не набрали тих обертів яких би
хотілось, особливо на передовій. Тому до нас завжди можна зголоситись з
пропозиціями допомоги написавши в особисті контакти на фейсбуці на сторінці
групи «Схід та Захід єдині». Чи на сторінках Василя Конька, Едуарда Хатмулліна,
чи Ігоря Крочака, приміром... Передова чекає Вашої і нашої допомоги, поможемо
армії разом !
Слава
Україні !
Ігор Крочак, прес-секретар волонтерської групи
ГО "Схід та Захід єдині (фото Ігоря Крочака, Едуарда Хатмулліна, Миколи
Дерецького, Василя Конька, Андрія Бахарева, Олени Бровар)
8 лютого 2016
року
Костянтинівка-Київ-Тернопіль
Микола ШОТ (6 лютого)
НАРОДНА
ПІДТРИМКА
А мати Героя
напекла бійцям печива
Волонтерська
група «Схід та Захід разом» намагається активно допомагати нашим військовим,
які нині боронять українську землю.
Днями її представники вирушили вже у 23-й рейд із села Озерна Зборівського
району.
Як зазначив
координатор цієї громадської організації Василь Конько, поставили собі за
завдання якнайбільше доправити вантажів у райони, де чи не цілодобово тривають
обстріли. Тож вирішили прокласти шлях передовими опорними пунктами наших
армійців, зокрема, через Водяне, Опитне, Станицю Луганську, інші пункти на
лінії розмежування військового протистояння на сході країни.
Майже 28
тонн вантажу допомогли волонтерам зібрати підприємці та люди доброго серця з
різних районів області. Для бійців повезли військову форму, теплу білизну,
флісові та шерстяні шапки, костюми, які не промокають, дощовики, каремати,
берцята тощо. Подбали й про
пічки-«буржуйки». Постаралися зарадити також приладами нічного бачення та
прицілювання. Звісно, чималу частину вантажу склали продукти харчування, овочі.
Салати для воїнів приготували вправні господині з тернопільської волонтерської
спільноти «Бункер-С». А ще вони наліпили та наварили силу-силенну вареників.
Долучилися до такої справи, зокрема, й
мешканці кількох сіл Бучацького та Борщівського районів. Придбали також кілька
тисяч банок тушкованого м’яса. Певна річ, що про солодощі теж не забули.
Примітно, що серед солодкої випічки є й печиво, кекси, пряники, які спекла
Надія Гриценко. Її єдиний син — двадцятишестирічний Володимир загинув торішнього
липня під час виконання завдання в зоні проведення АТО. Мати Героя каже, що всі
ці місяці плакала за ним. Та все-таки зуміла «зібрати себе докупки». Тепер
вирішила допомагати українським воїнам, чим може… ( з матеріалу http://ukurier.gov.ua/uk/news/mati-geroya-napekla-bijcyam-pechiva/
)
Немає коментарів:
Дописати коментар