Наказ – святé. Не скажеш – Ні!
Двохсотих навіть не забрали…
Ти злизував росу з броні
Генштабу мудрий генерале?
Двохсотих навіть не забрали…
Ти злизував росу з броні
Генштабу мудрий генерале?
Два тижні – як епохи зсув…
Де брати віру, духу сили?
Два тижні ти без хліба був?
І без води? А ми просили…
Де брати віру, духу сили?
Два тижні ти без хліба був?
І без води? А ми просили…
Де розум твій, де інтелект?
Було обіцяно підмогу –
Молились на боєкомплект,
І все дивились на дорогу.
Було обіцяно підмогу –
Молились на боєкомплект,
І все дивились на дорогу.
Ні, нас не кидало у дрож…
Під обстрілом не був ні разу?
І криків ти не чув також
“Здавайсь” російського спецназу?
Під обстрілом не був ні разу?
І криків ти не чув також
“Здавайсь” російського спецназу?
А речник каже – то брехня,
Все є у нас, все під контролем…
Ми відбивалися щодня,
І час стікав нестерпним болем.
Все є у нас, все під контролем…
Ми відбивалися щодня,
І час стікав нестерпним болем.
Не мали права впасти ниць –
Під блокпостом – звитяга зрима…
Тих двадцять бронеодиниць,
Ще дотепер перед очима.
Під блокпостом – звитяга зрима…
Тих двадцять бронеодиниць,
Ще дотепер перед очима.
І в жилах закипає кров,
І тіло власне – вже не тіло…
А втрат немає – речник знов.
А хлопці ті, що там згоріли?
І тіло власне – вже не тіло…
А втрат немає – речник знов.
А хлопці ті, що там згоріли?
Готові вмерти – всеодно,
Самим не втримати облогу.
Зі зброєю і знаменом
Ми звідти вийшли, слава Богу!
Самим не втримати облогу.
Зі зброєю і знаменом
Ми звідти вийшли, слава Богу!
Забрати б тих, хто там помер,
І ще зустрітися б із кимось…
То буде завтра. А тепер
За 31-й помолімось…
Іван Гентош
03.11.2014
І ще зустрітися б із кимось…
То буде завтра. А тепер
За 31-й помолімось…
Іван Гентош
03.11.2014
Roman Kowalski додав 11 нових світлин.
ВідповістиВидалити29 жовтня 2014 р.
32-й вночі вийшов з оточення,
є вбиті, полонені та зниклі без вісті вінничани із Нацгвардії. Хто відповість за цей котел, воду ціною людських життів та брехню солдатським матерям?
ВОНИ ЖИВІ! Але не всі... Бо страшна історія оточених на 32-му блок-посту вінничан буцім-то закінчилась в ніч із понеділка на вівторок о 22.23... Можливо Бог таки почув молитви і сльози матерів цих хлопців, які благали у небес, Президента і чисельних командирів про спасіння бійців з 32-го. Можливо, просто закінчились вибори і влада вимушено здала ще один клаптик землі України? Цього разу не ціною Ілловайського котла, де в рідній землі залишилась щонайменше тисяча солдат. Цього разу під тиском родичів, журналістів та волонтерів командування таки дало наказ не вмирати, а вийти... Чому не воювали? На це питання знають відповідь перш за все сотня вінницьких бійців нацгвардії та десантники із 80-ї бригади, яких кинули в цю м‘ясорубку. Але вони вистояли, вижили без води і хліба, не здались, навіть, після 4-х ультиматумів сепаратистів...
Про оточення 32 блок-посту було відомо, ще 5 вересня, коли там ще не було бійців спецбатальйону частини 3008 із Вінниці. Це сьогодні його більше немає на карті АТО. А коли туди заходили наші хлопці для підмоги десантникам під селом Сміла командування обіцяло їм танки, важку зброю і постачання. Але у дивного перемир’я свої не менш дивні закони і не обстріляних вінничан кинули прямо в бій без правил і честі — із снайперами, цілодобовими обстрілами, поливанням “Градами” танками і чеченцями за 300 метрів від їх землянок.
А ще у наших хлопців, які пройшли лише півторамісячці навчання в Тютьках, не було патронів, води, валянків, а головне чіткого наказу бити ворога... Лише традиційне “Тримайтесь до третьої, до 5-ї, до завтра, до кінця виборів, хоч до ранку...”
А рятували оточених вінничан із Нацгвардії не
генерали, РНБО і заспокійливі заяви "спікерів" з телевізора, які півтора місяця відверто брехали їхінм матерям, жінкам і, навіть, президенту про ситуацію " на контролі", підвезену воду та відсутність ворожого кільця... Бо цю сотню бійців - наших синів, чоловіків і братів рятували дзвінки з мобільних телефонів рідним, віра, молитва і штурмування високих кабінетів.
Так було минулого тижня, коли жінки бійців 32-го прийшли до губернатора Олійника. Коли вони піймали під ВДТ нардепа з “Батьківщини” Соболєва і в день виборів віце-прем’єра Гройсмана прямо на дільниці голосування:
Врятуйте хлопців, їх не випустять, в них нема води і чим стріляти по танках. Володимир Борисович, наберіть Авакова чи Порошенка — робіть щось! Там же на 32-му вінничани!, - криком кричали дві жінки на зустрічі в 10-й школі із Володимиром Гройсманом.
До честі, екс-мера Вінниці в його мобільному швидко знайшовся номер командира 32-го блок-посту, командувача АТО на Луганщині та “Першого” - Петра Порошенка. І хоча чоловік однієї із жінок — боєць Бевз знайшовся не на 32-му, а 29-му посту. Втім, кризова ситуація про оточених земляків до Гройсмана дійшла вже не від генералів, офіцерів та спікерів... Бо так кричати, благати і плакати може лише згорьоване материнське серце, яке не купиш за рублі ФСБ!
Що змінилось в ті хвилини після дзвінків віце-прем’єра на передову сказати важко, але вночі першу за два тижні воду (200 літрів) хлопцям на 32-й таки доставили... Як пізніше з’ясувалось, ціною життя ще двох десантників, які заживо згоріли в підбитому БТРі. Жінок ці перемовини трішки заспокоїли, але кардинально на ситуацію не вплинули. Назрівало важке рішення — воювати чи відступати...
Roman Kowalski додав 11 нових світлин.
ВідповістиВидалити29 жовтня 2014 р.
32-й вночі вийшов з оточення,
Бо дорога від Лисичанська до 31-го блок-посту називається "дорогою життя". Вона проходить по "умовно звільненій території", і постійно обстрілюється. Місцями "сепарскіе" села знаходяться на відстані пари кілометрів ... Їхати можна, але дуже швидко. По цій дорозі підходять підкріплення, доставляють продукти, бека ... 32-й блок-пост — був крайній, він знаходився за 10 км від 31-го та основних сил. І остання два тижні дорогу від 31-го на 32-й вже називали "дорогою смерті". Бо терористи обстрілювали всі транспорти постачання і остаточно замінував всі підходи сюди! Оборонятися проти 22-х танків на 32-му фактично було нічим — старі гранатомети, шість бетеерів "четвірок" з 30-ти міліметрової аж ніяк не протитанковою гарматою, з яких тільки два на ходу, і тільки один стріляє ... Стрілецьке озброєння. Запас патронів і гранат - на пару годин бою. Противник міг би запросто розгромити цей гарнізон, закатати їх в землянки танками чи “Градами”, але запропонував піти. Не в понеділок 27-го, а раніше. І наше командування думало поки в полі навколо блок-посту тижнями лежали тіла вбитих українських солдатів та офіцерів. Таким тут був хиткий мир заради виборів...
І 27-го пізно ввечері, коли 5-ці смільчаків із блок-посту сепаратисти дали годину на вивезення трупів, нарешті прийшов наказ “Відійти!”
Звісно це перемога для родин 110 бійців, життя яких вдалось зберегти! Але поразка для армії та генералів, які так бездарно загнали наших хлопців у черговий котел і безбожно брехали всій Україні весь цей час... Бо кількість і прізвища загиблих навколо 32-го досі замовчується! Доля зниклих безвісти досі невідома. Радість і сльози неможливо розділити...
Так хлопці з 32-го блок-поста - чудова незламна Нацгвардія з Вінниці та десантники 80-ї бригади зараз ідуть в баню, і отримують свіжу білизну, написав волонтер Юрій Бутусов у перші хвилини їхнього виходу. - Вони в тилу. І навколо вода - стільки води! Були дні, коли дорогоцінну воду ділили по ковтку, а зараз-то! Сховатися від холоду було ніде. Форму і все, що було, надягли на себе і ніхто не міг зняти з себе одяг протягом чотирьох тижнів. З їжі — одні макарони, буханка хліба на п'ятьох в останні дні. Господи, як же ви вистояли, просто дивовижна стійкість ...
Особлива повага всієї України - мамам воїнів, родичам бійців, журналістам, що не брехали, а писали гірку правду і казали її в очі владі. Ці хлопці з блок-постау своїм матерям і жінкам до землі мають вклонитися. Бо саме мами підтримували і підбадьорювали синів на фронті, а самі особисті зустрічі, соцмережі та телефони намагалися донести точну інформацію до всіх - ЗМІ, волонтерів, політиків, генералів. Цей цивільний подвиг близьких оточених солдатів вражає не менше, ніж героїзм бійців на 32-му блок-посту, які в шалено важких умовах трималися з 5 вересня, і були повністю оточені протягом двох тижнів. З легким паром, братці!
А наш земляк із 32-го написав так жорстко і чесно в перші хвилини після оточення:
- Ось і закінчівся 32-ий блок-пост, - зазначив Вадим Лісніченко. - На душі сумбур, звісно радість є, проста, побутова, але сум незрівнянно більшій: бездарно втрачений час та ресурси, відсутність розуміння що і для чого, водичка - ЦІНОЮ Людських ЖІТТІВ! Скільки літрів за життя, я підрахував, десь 50-100! За що загинули ЦІ хлопці? За кого я знаю, за нас - своїх побратимів! Але ЗА ЩО? Де межа людської тупості ??? Дійсно ця війна мене змінила ... Спочийте з Богом брати, хоча вас ще всіх треба знайти на полі бою та гідно поховати! Покищо три крапки ...
Вже відомо, що у вівторок 28-го числа зранку екіпажі пошуковців зайнялись розкопуванянм і пошуком на території БП32 загиблих — мовою війни “200-х». Поки ніхто не знає і навіть не здогадується, скільки їх. Слава ЖИВИМ! І вічна ПАМ‘ЯТЬ загиблим...