Меморіальна дошка Павлу Матіящуку

Невимовно щасливий, я правнучатий племінник дочекався що Павлу Матіящуку Незкореному діячеві ОУН відкрили меморіальну дошку у рідному селі Мушкатівка Борщівського району Тернопільської області. Як керівникові оунівського запілля УПА, діячеві ранньої УВО. Мій прадід Микола Матіящук (теж член ОУН) приходиться йому рідним братом. Треба сказати що мого прадіда за приналежність його самого до ОУН , і за те що його сини пішли в УПА замордували в Чортківській тюрмі у 1944 - му році. Сини упівці це Влодко і Осип - а найстарший Євстахій ще студентом належав до юнацтва ОУН і переслідувався польською владою у 30-х роках минулого століття. Євстахія каральні органи НКВД арештували ще у 1939 - му. Доньки Миколи Матіящука - Євгенія і моя бабуся Євстахія були зв’язковими УПА.

Мою бабусю від виселення в Сибір врятувало те що її чоловіка - мого дідуся Миколу Семака забрали на фронт по мобілізації в радянську армію у 1944 році. Він добре воював, брав участь у вуличних боях у Будапешті. Я до цих пір пам’ятаю його солдатські розповіді і вже тепер багато чого розумію по справжньому - бо і сам солдат на фронті !!!! Вже сучасної війни за Україну ! Бабусину сестру Євгенію МГБісти прийшли арештовувати в саме її весілля, але відважній молодій (зв'язковій УПА) вдалось втекти городами від переслідувачів. Бабуся розказували що Євгенія взагалі була дівчина-відчайдуха, бездоганно стріляла з стрілецької зброї, плавала, добре запам’ятовувала кількість радянської військової техніки могла її класифікувати ! (Ага у нас в родині розвідницькі здібності... Були ще тоді). Коли я був малим саме вонатнавчила мене співати пісню "Про Довбуша...", а також молитви до Ангела Охоронця...(коли мовлю цю молитву згадую її, а коли Отче Наш то Бабусю...) Коли Україна отримала Незалежність вони з моєю бабусею плакали. І казали: - Ігор пильнуйтеся кацапи-москалі так того не лишуть. Ви ще будете воювати за Україну !!! Як в воду гляділи... Вони ж потайки в радянські часи і в голос в пострадянські співали своїм онукам повстанських пісень. Я пам'ятаю що всі ці розповіді дитинства на усвідомленому рівні коли я був вже курсантом радянського вищого військового училища обумовили те що я зрозумів - мені не по дорозі з радянською системою... І я сміло крокнув в українські революційні процеси у 1987 році...
Отака в мене родина по маминій лінї Матіящуків - Семаків... По батьківщині за татом в родинах Корчаків та Атаманчуків з сусіднього села Вовківці що на Борщівщині теж чимало борців за волю України.
Сини мого прадіда Миколи Матіящука полягли в УПІвських боях... "Стрий Павло" як ми називаєм його в родині і друг "Дорош" за ОУНівським псевдом - Павло Матіящук загинув в нерівному бою Незкорених героїв у 1947 році. Його сім’я зазнала усіх страхіть Сибіру. Мого прадіда Миколу - старшого чоловіка, мордували молоді викормиші комсомольського НКВД - МГБ, він помер на допитах.... Прабабуся бачила одного з синів УПІвців вбитого - біля рідного села, він потрапив в засідку кацапів МГБістів коли з побратимами йшов на короткий віддих додому... Доля наймолодшого Осипа Матіящука не відома. Він відійшов зі своїм віділом УПА на Карпати, чи були потім в нього рейди - бої на Волинь. Чи ні не відомо А була чутка що вчився в старшинській школі УПА "ОЛЕНІ"...
Справу найстаршого брата моєї бабусі Євстахія Матіящука я ще не знайшов, але є згадки про судовий процес над ним юним членом Юнацтва ОУН за замах на польського поліціянта (ОУН боївкарськими діями не давала спокою польскій поліції у 1930-х, згадаймо справу С.Бандери і атентат на міністра внутрішніх справ Польщі).
Вже коли відбувся напад Нацистської Німеччини на СРСР. Його застрілели ( а отже це також був бій, при спробі тікати - хлопці "завалили" кількох охоронців "вертухаїв" ) Отож при спробі втечі з радянського ешелону ув’язнених україеців патріотів десь під Уманню у 1941-му загинув Євстахій Матіящук.
Багато чого з родинної історії я упускаю - розкажу згодом у книгах ! Після Перемоги !!!! Для мене усі Герої Борні за Ураїну СВЯТІ !!! Та на вершині пантеону слави моєї родини постать Матіящука Павла стоїть однією з перших. Вмілий командир і боєць, талановитий організатор підпілля... Незкорений роду моїх предків.... А з отаких родинних історій і складається історія України.... Він історична постать що повернулася із забуття....
Я один з родини зі Зброєю в руках пішов продовжувати справу своїх Дідів і Прадідів... ЙОГО СПРАВУ !
Отож я ЗНАЮ ЗА ЩО ВОЮЮ, ТРИМАЮЧИ В РУКАХ ВОРОНЕНУ СТАЛЬ ЗБРОЇ !!! ЗА УКРАЇНУ !!!!
ЯК БИ НЕ СКЛАЛАСЬ МОЯ ДОЛЯ.... ОДНЕ Я ЗНАЮ ТВЕРДО, УКРАЇНА БУДЕ ПРОЦВІТАЮЧОЮ ДЕРЖАВОЮ !
Ми Переможемо і прийдем домів....
А згодом розберемось із усіма хто рядиться в шати рятівників народу і патріотів !!!

Слава Україні ! Героям Слава !
Слава Нації ! Смерть ворогам !

Ігор Крочак. Член УНСО, контрактник - доброволець ЗСУ.

Р.S. Дуже шкодую що не був на відкритті меморіальної дошки. Дуже хотілось би пройтись по стежкам де босоногим гонив пасти. Покласти квіти...
Ну і псевдопатріотам сказати декілька "ласкавих слів"....
Обов’язково зроблю це згодом !!!!
І ЩЕ ВІРШ ПАМ’Я ТІ УПА .....

«УПівцям і їхнім правнукам – сучасним бійцям на Донбасі»

Тактичні відтинки, округи,
Станиці, ялиці, «грипси» –
Карпатські ліси…
І пущі Волині, ховали –
упівські криївки…

На возі листівки, «біфони»,
важкі «дєгтярі» та «емге»…
І сотні, що у рідних лісах…
На позір…
Тихенько читають –
ранкові молитви…

І ватра слабенька...
Галузяччя тріщить…
Священик когось сповідає…
Казанок вже кипить –
і бурлить…
Це малесеньке щастя –
партизанського чаю…

У рейди ішли –
щоб громить !
Потолоччя Москви…
Назад не усі повертались…
Смереки шуміли…
А сльози сушили правдиві вітри…
Не гнулись…
Гострили ножі…
А руки сестер –
вигоїли рани…

Це так воювали діди…
Ми знаєм, ми все пам’ятаєм…
Тепер уже ми –
у селах й містах…
Своїх Побратимів ховаєм…
І знову ідемо громить –
потолоччя Москви…
Не гнемось…
Кохані загоюють рани…

Шумлять вже степи…
А правда і тії ж вітри…
Вони як тоді…
Вони – знову за нами…

( Ігор Крочак – Корчак, 26 жовтня 2016 року
«УПівцям і їхнім правнукам – сучасним бійцям на Донбасі»
використано фото з інтернет ресурсів)

Довідково:

Тактичні відтинки - це територіальний поділ військових округ (ВО) УПА від листопада 1944, але лише в оперативній групі УПА-Захід.

Початково в кожному ТВ мав стояти курінь чи кілька окремих сотень війська, але через різні обставини в деяких Тактичних відтинках діяли по два чи більше куренів. Найбільший це 22-й (Станиславівський) ТВ «Чорний ліс» із силою п'яти куренів у 1945-1946 рр.

Військова округа, «округа» - найнижча територіальна одиниця є Воєнний Округ (ВО). Поділ військових груп на воєнні округи здійснювався також згідно адміністративного поділу окупантами території України із певними винятками. Таке розмежування наприклад, було проведене на терені дії групи УПА-Захід, який ділився на шість Військових Округів, а саме: 1 ВО - Львів-місто (її нечисленні відділи розміщувались в Янівських лісах); 2 ВО - Львівська область і Холмщина; 3 ВО - Тернопільська область; 4 ВО - Станиславівська і Чернівецька області; 5 ВО - Дрогобицька область; 6 ВО - Перемищина і Лемківщина.

Станиця – слово включало в себе поняття господарчої частини УПА.

«грипс» - шифрована записка-грипс, використовувалась для зв’язку між відділами УПА.

«біфони» - Бофони (скорочення від «бойовий фонд») — однобічні (рідше двобічні) грошові документи (квитанції) з національною символікою та символікою ОУН і УПА й відповідними написами (або тільки із символікою, без написів), із фіксованими номіналами чи без номіналів. Уповноважені особи від імені ОУН чи УПА видавали їх населенню за добровільно внесені, стягнуті як контингент, реквізовані кошти, у вигляді готівки, іноді продуктів харчування, одягу тощо. Крім суто фінансової ролі бофони також виконували агітаційну функцію, тому їх використовували в повстанській пропагандистській роботі.

«дєгтяр» - ДП (Дегтярьова піхотний, індекс ГАУ - 56-Р-321) - ручний кулемет, розроблений В. А. Дегтярьовим. Використовувався у відділах УПА.

«емге» - Кулемет MG-42 — кулемет, який був на озброєнні німецької армії під час Другої світової війни. Використовувався у відділах УПА.