Пост віри в мою маму та мій Зборів

Вона часто їздить у Київ, але не для відпочинку. Вона їздить в Київ на навчання – постійні конференції, школи, тренінги… Здавалося б, люди вже маючи більш ніж 20-тирічний стаж викладання та вже дорослих дітей, припиняють розвиватися. Вони насолоджуються життям та втягуються у рутину життя маленького містечка. Але моя мама не така, вона хоче творити зміни і вчиться для того, аби колись їх таки змогти втілювати у нашому маленькому містечку.
За своє життя я тільки і пам’ятаю, як мама долучалася до різних ініціатив: якби не вона, не було б в моїй гімназії ні спортзалу, ні волонтерів Корпусу миру США в Україні, ні президентських стипендіатів. Якби не мама та її постійні пошуки можливостей для студентів, не було б в гімназії Флексерів та переможців Всеукраїнських конкурсів. Якби не мама, не започаткувалася б в Зборові традиція сортування сміття, діти б разом із нею не ходили і не садили б дерева, збирали сміття чи доглядали за закинутими могилами на цвинтарі. Якби не мама, не було б сотні інший ініціатив та проектів.
І зараз мама нарешті наважилася стати депутатом Зборівської ОТГ. Вона хоче разом із іншими депутатами працювати в команді і змінювати наше місто.  Я знаю мою маму і її сили та бажання жити в місті, де є робочі місця, де вулиці прибрані, а сміття відсортоване. Я хочу, щоб до розвитку міста долучались освідченні люди, які мають уявлення про те, що таке план розвитку міста та як його складати. Хочу, щоб місто розвивали люди, які знають, що таке гранти на розвиток міста та вміють їх писати, де діти із сіл матимуть змогу їздити до школи на автобусі, а не йти пішки, де в парк не соромно буде завести гостей міста і де не соромно буде пройтися по центральній вулиці. І я вірю в свою маму, бо знаю, як вона довго до цього йшла, як довго вчилася, читала та перебирала досвід, щоб хоч трошки зробити життя в нашому місті кращим. І я хочу, щоб моя мама нарешті змогла робити все те, про що ми так часто говоримо на кухні, всі ті плани, які вона так довго будувала.
Знаючи свою маму та її надзвичайне відчуття відповідальності за все, до чого вона береться, я вірю, що з кожним разом я із все більшим задоволенням приїжджатиму додому, де вулиці прибрані, куди можна буде запросити друзів із інших міст у парк та показати русалку на чистому озері. Де хотілося б жити, а не доживати віку, де діти б бачили можливості, а не тільки їх відсутність, де люди б працювали, а не виїжджали за кордон у пошуках щастя, де хотілося б ЖИТИ!

Marta Franchuk 

Шановні зборівчани! Прохання підтрамати кандидатуру Ярослави Ковбасюк на виборах депутатів Зборівської ОТГ  по виборчому окрузі №3