І питання не в тому- хоче чи не хоче,а в тому-є хист чи нема. Відсутність хисту проявляється в невдоволенні школою,учнями, батьками, адміністрацією,програмами і,звичайно, новими ідеями в позитивній освіті. Все-таки вразив багатьох вчителів вірус "зашореності", не хочуть нічого бачити,окрім стандартних форм уроків,контрасту балів,однотонних розповідей при подачі навчальних тем.Ми ж живемо в школі,бо багато часу в ній проводимо.Нам повинно бути цікаво не менше ніж дітям,ми повинні творити і тішитися.Ми не передаємо знання,бо знання діти повинні здобувати в різних видах діяльності.І,знаєте, я боюсь,що багатьом учителям зручна ось ця,уже 24-річна не закінчена, та ,фактично,і не розпочата реформа в нашій освіті. Бо так простіше ховати свою безвідповідальність і бездарність. А найбільше образливо, коли бачиш як вірус байдужості і примітивності поширюється від учителів зі стажем на молодих, в яких є потенціал,але вони теж вирішують іти неефективним і не ефектним шляхом.Ентузіазм і романтику викидають зі шкільного життя. Приношу вибачення тим Учителям,які є порадниками і провідниками дітей у світ Добра і Краси,якщо я образив ваш світ учителювання. І ще: нехай наша зарплата буде достойною, щоб той,хто не достойний її-не міг якість своєї праці "спихнути " на її рівень. А написати ось такі не дуже оптимістичні міркування спонукали мене вчителі на сьогоднішній шкільній нараді,де стало зрозуміло, чому у одних класах дітям цікаво,а в інших-сумно(з вчителем).Але, надіюсь,мої переконання їх переконають,або...доконають(жартую).
Олександр Остапчук
Немає коментарів:
Дописати коментар